Марко Черемшина - співець покутського краю

 150 років тому прийшов на світ у гуцульському селі Кобаках Іван Семанюк – майбутній відомий український письменник і громадський діяч, адвокат, доктор права (до кінця життя захищав селян від свавілля влади) Марко Черемшина.

13 червня 1874 року народився Марко Черемшина – видатний український письменник і громадський діяч, адвокат, доктор права.

Справжнє ім’я Марка – Іван Юрійович Семанюк. Своє дитинство він провів у селі Кобаки (нині Косівський район Івано-Франківської області) в селянській родині. Ще під час навчання в сільській школі Марко Черемшина захоплювався народною творчістю: любив слухати казки, пісні та народні оповідання. Читав багато книг з домашньої бібліотеки, яку збирав під впливом Ю. Федьковича. В 1889 закінчив школу та вступив до Коломийської гімназії. Навчаючись, юнак цікавився тогочасним життям Галичини та Буковини, передплачував майже всі тодішні часописи. На цей час припадають і його перші літературні спроби, які він підписує псевдонімами Василь Заренко, Марко Легіт.

У 1896 закінчив навчання в гімназії і виїхав до Відня, щоб здобути фах лікаря. Однак платня за медичну освіту була така висока, що він змушений був відмовитись від неї та обрав більш дешеве навчання на правничому факультеті Віденського університету.

В університеті він повністю віддає себе літературній і культурно-громадській діяльності. Бере активну участь у роботі студентського земляцького культурно-громадського товариства «Січ», заснованого українською студентською молоддю ще в 1868 р., вступає в робітниче товариство «Поступ». Ці товариства влаштовували літературні вечори, дискусії, відзначали пам’ятні літературні дати.

У 1901 р. закінчив Віденський університет, однак диплом адвоката отримав лише в 1906 році, з яким розпочав працювати адвокатським помічником у Делятині, а з 1912 адвокатом у Снятині, де активно займався громадсько-політичною, літературною і культурно-просвітницькою роботою.

Перше оповідання “Керманич” надрукував 1896 у газеті «Буковина».

У 1897 р. Марко Черемшина зустрівся з Іваном Франком. Ця зустріч мала вирішальний вплив на формування реалістичного творчого методу Марка Черемшини. Іван Франко порадив йому писати про життя селян-гуцулів, був першим літературним редактором його «ескізів з гуцульського життя».

Упродовж 1900—1901 років у львівському «Літературно-науковому віснику» і чернівецькій «Буковині» була надрукована низка оповідань, які склали першу книгу письменника — “Карби. Новели з гуцульського життя”: “Святий Николай у гарті”, “Хіба даруймо воду”, “Раз мати родила”, “Зведениця”, “Більмо”, “Злодія зловили” та інші (разом 15), — де змалював поневолену цісарською Австрією сплюндровану Західну Україну, особливо карпатську частину – Гуцульщину.

У його новелах ми бачимо реального селянина, гуцула, тяжко гнобленого і доведеного до відчаю нуждою. Саме ця книжка відразу поставила Марка Черемшину на одне з чільних місць серед українських новелістів початку XX століття.

Марко Черемшина — один з найбільш «фольклорних» українських письменників. Усна народна поезія — відчутний складник його оригінальної літературної творчості. Вона присутня і в виборі сюжетів, і в композиції, і в змалюванні образів, і в мовностилістичних засобах кожного твору, і в інтонації розповіді. Народні пісні, голосіння, казки, оповідання, прислів’я і приказки, народне образне слово, вплетені в авторський текст, сприймаються як невіддільна його частина.

На початку Першої світової війни Марко Черемшина разом з дружиною виїхав до батьків у село Кобаки, яке опинилося у зоні воєнних дій. Він був свідком жахливих картин воєнного лихоліття, від якого страждали насамперед прості люди, убогі гуцули. Він не зміг залишитися осторонь драматичних подій, коли творилася нова історія української державності. Навесні 1919-го румунські війська зайняли Покуття. Адвокат Іван Семанюк з делегацією ЗУНР виїхав для переговорів, щоб уникнути кровопролиття. Але румуни затримали їх, пограбували, а згодом почали наступ.

Черемшина веде «Щоденник», в якому записує свої враження від подій, які він спостерігає, і незабаром повертається в літературу, почавши писати антивоєнні твори, які увійшли до збірки “Село вигибає”. Збірка вийшла в 1925 р. До неї письменник включив новели “Село потерпає”, “Перші стріли”, “Зрадник”, “Село вигибає”.

Марко Черемшина і далі лишається “мужицьким адвокатом” у Снятині, разом з Василем Стефаником допомагає бідному українському люду. В цей час починає писати твори про долю бідноти в умовах нової окупації краю, про грабунок, розбій, що чинились на його батьківщині. Ці твори склали збірник «Верховина», яка була видана в 1929 р., уже після смерті автора.

Раптова смерть під час відвідин могили батька (упав перед брамою) 27 квітня 1927 р. не дозволила йому зреалізувати всіх письменницьких планів. Похований у Снятині. Нині в Кобаках є меморіальна хата-музей, зведена за зразком тої, у якій виховувався письменник. У Снятині функціонує Літературно-меморіальний музей Марка Черемшини, урочисто відкритий 17 липня 1949 року, а також споруджено пам’ятник-погруддя.

Видатний український письменник-демократ і культурно-громадський діяч Марко Черемшина увійшов в історію української літератури як талановитий майстер слова, співець знедоленої Гуцульщини.

Художні здобутки прози Марка Черемшини щедро використовують українські письменники, освоюючи її високу поетичність, тонкий ліризм, самобутню образність, разюче вміння заглибитися у внутрішній світ простої людини, показати її великою і чистою в усіх помислах і ділах, у єдності з дивосвітом природи.

Пропонуємо до вашої уваги тематичну поличку для різних груп " Марко Черемшина - співець покутського краю"