вівторок, 24 грудня 2024 р.

Тайна Різдва Христового

 


Краєзнавча хвилинка " Тайна Різдва Христового".
Різдво Христове – велике свято, урочистий день для всіх християн. Цього дня у людину втілився сам Бог, Спаситель світу. Дивно, що у Святому Письмі немає жодної вказівки на те, що день появи Месії на світ — це церковне свято чи якийсь особливий день. На той час дні народження не святкували в принципі. Та й давня Церква не відзначала Різдва. Народження Христа святкувалося у день Богоявлення.
Отже, звернемося до історії святкування Різдва Христового. Здавалося б тут усе просто. Цей день описаний євангелістами, безперечно, для християнина народження Царя Небесного, втілення в людину, можливість просити відпущення гріхів і вічне життя — велике свято. Не все так просто. Як ми вже й говорили, про святкування Різдва у Писанні не йдеться. І особливо немає обітниці наряджати ялинку, дарувати один одному подарунки.
Історія Різдва Христового описана у Святому Письмі, але святкування цієї події з’явилося пізніше. Різдво — одне із дванадцяти великих свят православної Церкви. У нашій традиції їх прийнято називати двонадесятими святами, це великі урочистості Церкви, які йдуть після Великодня. В іудейській традиції не святкували дні народження, у що важко повірити сучасним людям, і в Писанні немає обітниці про спеціальне святкування. Перші згадки про Різдво відносяться до IV століття. У 360 римський єпископ Ліберій згадував свято Різдва. У II столітті про Народження Христа говорили у день Богоявлення. Свято Богоявлення відзначало одразу три великі події — Народження Ісуса, принесення дарів та Хрещення. У старих требниках Різдво називають «Зимовим Великоднем», Воскресіння Христове було наслідком Різдва. Навколо них формувалася вся церковна практика. Це свято присвячене земному життю Христа. Наш Спаситель народився не в розкішному замку, а в хліві, де худоба ховалась від негоди. У римському храмі Санта-Марія Маджоре зберігається, ймовірно, частка ясел Ісуса.
Ісус Христос народився у Віфлеємі, того року імператор звелів провести перепис новонароджених. Богородиця та Йосип були з роду Царя Давида. У міських готелях по дорозі до Віфлеєму місця їм не знайшлося, тому Спаситель Світу з’явився на світ поряд зі стійлом, а Богонемовля поклали в годівницю для худоби — Його перші ясла. Про чудо, що відбулося, першим дізналися пастухи, які охороняли неподалік свої стада, як говорить Євангеліє від Луки. Зоряною ніччю до них з’явився Ангел Господній, щоб сповістити Велику Радість «бо нині народився вам у місті Давидовому Спаситель». Разом з Ангелом з’явилося і численне небесне військо, що волає «Слава у вишніх Богу!». Першими, хто вклонився до Господа, були прості люди, і прості люди стали першими проповідниками Христа. Ангел сказав їм: «Не бійтеся: се бо благовістку вам радість велику, що буде всім людом, бо народився вам сьогодні Спаситель, що є Христос Господь, у Давидовому граді», і смиренні пастирі перші удостоїлися поклонитися заради спасіння людей, що прийшов до «рабія зрака». Що ж означали ці слова? До народження Христа Бог ще ніколи раніше не втілювався. Взявши на себе гріхи світу, Ісус подарував людям надію на Спасіння, заповідавши своїм учням насамперед любов. Апостол Павло говорив, що смерть для нього стала б придбанням, тому що в тілі він був відлучений від справжнього джерела життя Христа. заповідавши своїм учням насамперед любов. Апостол Павло говорив, що смерть для нього стала б придбанням, тому що в тілі він був відлучений від справжнього джерела життя Христа. заповідавши своїм учням насамперед любов. Апостол Павло говорив, що смерть для нього стала б придбанням, тому що в тілі він був відлучений від справжнього джерела життя Христа.
Напередодні Різдва Христового передсвятковий день Святвечір. Святвечір — це «двері», що відкриває брами в Різдво.
До дня Різдва, великого свята, люди дотримуються Різдвяного посту. Пости у житті християнина займають одну третину року. У ці особливі дні християни намагаються доторкнутися до лихоліття, Вічності. Віруючі наслідують Христа, адже Христос постив. Намагатися уподібнитися до Христа треба не тільки в їжі, а й у духовному житті. Ми співпереживаємо навіть не самому святу Різдва, а явленню у світ Христа, тому, що Бог став людиною. Піст — це час очищення в духовному житті та одна з основних духовних діл людини. Святі угодники Божі постили, про що є численні згадки у Писанні. Багато Святих Подвижників проводили в суто пості все своє життя. Ісус говорив про необхідність посту Апостолам. На запитання Апостолів — чому їм вдалося вигнати бісів з біснуватого, Ісус відповів, що цей рід виганяється лише постом та молитвою. Молитва – для душі, а піст для тіла – важливі справи християнина. Різдвяний піст підготовчий. Ми готуємося до Різдва Господа, до дня великого свята, таке свято слід зустрічати з духовною чистотою. Щоб день Різдва не став звичайним днем, дотримується посту, людина кається у гріхах, щоб душа сприйняла це свято.
Символи Різдва Христового
Напередодні Різдва, на Святвечір, готуються святкові страви — сочево і кутя. Слово «вечір» саме пов’язане з приготуванням сочива. Це страви з пропарених злаків із медом. Їдять у Святвечір лише один раз, після святкового богослужіння.
Основним символом самого Різдва, звичайно, залишається Різдвяна ялинка. Вона займає особливе місце у православній традиції. Символами Різдва і зараз залишаються Священні дари — золото, ладан та смирна.
Ще один важливий символ Різдва – Віфлеємська зірка.
Люди завжди вдивлялися в зірки і захоплювалися нічним небом. Але Вифлеємська зірка посідає особливе місце. Це та зірка, яка привела до колиски Ісуса волхвів з дарами. Її промені вказали шлях до місця народження Спасителя. Вважається, що після цього волхви самі прийняли християнство та проповідували Христа. Цю зірку у будинках кріплять на верхівку Різдвяної ялинки. Восьмикінцева зірка присутня також на іконі Божої Матері «Неопалима купина». Раніше її встановлювали і на куполи перших церков. Історію зірки зі Сходу описав євангеліст Матвій. Волхви добре знали карту зоряного неба і вважали, щоби зірки — це не просто космічні об’єкти, а й знаки, які розповідають про долю людей. У П’ятикнижжя Мойсея міститься передбачення пророка Валаама. Ця людина не належала до ізраїльського народу, вона мала язичницьке походження. Він проголосив «нову зірку від Якова», тому волхви чекали на появу особливої ​​зірки на Сході. Поклоніння Ісус від язичників, волхвів говорить про те, що всі часи і народи, всі земні царі рано чи пізно схиляться перед Христом.
Ангел і дзвіночки нагадують нам про проголошення народження Господа пастухам. Дзвін дзвіночків прославляє Господа. У багатьох країнах на Різдво прийнято запалювати свічки. Їхнє світло символізує Божественне сяйво радості Різдва Христового.
Балківська бібліотека вітає усіх з Різдвом Христовим!!!


четвер, 19 грудня 2024 р.

Прима української літератури

 19 грудня 2024 року виповнюється 65 років української письменниці Марії Василівни Матіос.

Марія Матіос – українська письменниця, авторка збірок поезії, прозаїк, публіцист. Народилася на Буковині в 1959 році, зараз проживає в Києві. Ще в шкільні роки опублікувала свої перші вірші. Закінчивши філологічний факультет, Матіос зрозуміла, що її справжнім покликанням має стати письменство. В 1992 році опублікувала новелу «Юр'яна і Довгопол», що стало достойним дебютом.
Біографію і творчість Марії Матіос дещо пояснюють спрямованість її письменства. Крізь твори дуже добре видно саму авторку. Так, Матіос – буковинка, тож більшість її книг – про гуцулів та чернівецькі села. А щодо стилю, то пише ця авторка влучно, різко, боляче – по-своєму. Милозвучні описи Буковини, села і людей з використанням діалектів надають книгам особливості. Авторка вдало описує характери людей, вчинки, а особливості поведінки героїв дозволяють бачити світ зсередини. Марія Матіос має свій стиль і вміє зачепити словом найтендітніші струни душі.
Нові твори Марії Матіос з надзвичайною швидкістю захоплюють у свій полон читачів. Серед них довгоочікуваний роман «Букова земля», який був виданий у 2019 році. Роман став масштабним, епічним художнім твором, який базується на історичних джерелах. Книга досить складна для сприйняття, проте досить легко написана, тому читається на одному диханні.
Марія Матіос отримала некоронований титул «найбільш плідної письменниці України». Матіос володарка премії імені Тараса Шевченка за роман «Солодка Даруся» (2005), також роман визнаний однією з книг, яка найбільше вплинула на українців. Книга «Солодка Даруся» – це сучасний український роман і дуже актуальний твір. Вона вміє писати настільки гостро, що від того, що читаєш, іноді можна відчувати справжній фізичний біль.
Запрошуємо до бібліотеки на тематичну поличку " Прима української літератури"




четвер, 12 грудня 2024 р.

Вивчай свої права

В рамках Всеукраїнського тижня права запрошуємо на правову годину та перегляд літератури " Вивчай свої права"





 

пʼятниця, 29 листопада 2024 р.

Творчість Ярослава Стельмаха

 30 листопада 2024 року виповнюється 75 років від дня народження Ярослава Михайловича Стельмаха - видатного українського дитячого письменника, драматурга, кіносценариста, прозаїка, перекладача.

Ярослав Стельмах народився 30 листопада 1949 року у Києві, у сім’ї письменника Михайла Стельмаха. Ріс дитиною обдарованою, з різнобічними інтересами. З дитинства захоплювався спортом, музикою, іноземними мовами. Займався плаванням, потім гімнастикою, а з боксу і боротьби здобув навіть спортивні розряди. Грав на фортепіано, любив стельмах 13 гітару. З малих літ почав вивчати англійську мову і, варто сказати, не без успіху. Після закінчення середньої школи вчився в Київському інституті іноземних мов, потім в аспірантурі, займався перекладацькою діяльністю. "Я почав перекладати, – згадує Ярослав Михайлович, – іще навчаючись в Київському інституті іноземних мов. Спершу мене зацікавила книга, яку мені привезли з Канади. Автор її – перший в історії свого народу ескімоський письменник Маркузі. Книжка адресована дітям і цікаво, дохідливо розповідає про суворе, сповнене небезпек і тяжкої праці життя ескімоських племен. Звалася вона "Гарпун мисливця" і працював я над її перекладом з великим задоволенням". На час закінчення інституту Ярослав мав уже декілька друкованих перекладів з англійської мови.
Незважаючи на відчутні успіхи в галузі художнього перекладу, несподівано навіть для самого себе Я. Стельмах почав писати твори для дітей. У 1975 році вийшла його перша книжка – збірка оповідань "Манок". Через три рокистельмах 10 прийнятий до Спілки письменників. Потім були повісті "Химера лісового звіра", "Якось у чужому лісі", "Найкращий намет" та інші.
Ярослав Стельмах відомий у літературі і як драматург. Уже перші його п’єси мали неабиякий успіх: у п’ятнадцяти театрах одночасно йшла п’єса "Привіт, синичко!", чималу аудиторію глядачів збирала "Шкільна драма".
Щоб хоч частково ліквідувати дефіцит п’єс для наймолодшого читача, Ярослав Стельмах створює "Митькозавр із Юрківки", "Вікентій Прерозумний", які свідчать про знання автором дитячої психології, його вміння розкрити внутрішній світ дитини.
Широкої популярності набули також п’єси Я. Стельмаха "Гра на клавесині", "Провінціалки" та інші. За два з половиною десятиліття більше 20 п’єс Ярослава Стельмаха було поставлено театральними трупами.
Понад 30 років він працював в драматургії, написав 25 п’єс і зробив майже 50 перекладів драматичних творів. Відбулося більше 100 вистав за його творами, які зіграні 2, 5 тисячі разів, і їх подивилося понад мільйон глядачів.стельмах 1
Драматургічна діяльність Я. Стельмаха була високо оцінена ще у Радянському Союзі. Так, за п’єсу для дітей "Привіт, синичко!" ще у 1979 році він був удостоєний другої премії на Всесоюзному конкурсі на кращий драматичний твір для дітей та юнацтва, а у 1984 році з а п’єсу "Запитай колись у трав" письменникові присуджена Республіканська комсомольська премія ім. М.Островського.
Незалежна Україна також відмітила драматургію Я. Стельмаха. У 1996 році йому буластельмах 2 присуджена премія ім. І. Котляревського, 1999 року він названий кращим драматургом року і, на кінець, за книжку повістей і оповідань для дітей "Голодний, злий і дуже небезпечний" у 2001 році він став лауреатом найвищої літературної премії, якої удостоюються дитячі письменники України – премії ім. Лесі Українки.
Загинув 4 серпня 2001 року в автомобільній катастрофі. Похований в Києві на Байковому кладовищі поруч з батьком


четвер, 28 листопада 2024 р.

Символ українського Відродження

 29 листопада 2024 р. виповнюється 125 років з дня народження Григорія Михайловича Косинки, українського письменника-новеліста, перекладача. Автобіографічний етюд «На буряки» (газета «Боротьба» від 4 травня 1919р.) підписаний псевдонімом «Григорій Косинка», відтоді автор так і пішов з цим творчим ім’ям у літературне життя. Дружина і мати письменника згадували, що він дуже любив квіти, особливо польові, а серед них – білі ромашки й червоні косинці. Від квітки «червоні косинці» й походить його літературний псевдонім. Сам Григорій Косинка в одному з біографічних начерків пояснював: «Квітка ця мало відома, а вона така ніжна й красива, скромна й разом з тим велична. Квіти приносять радість і збуджують у душі людській тільки хороше. Псевдонім залишається, от і все…» [6].

Час активної творчої праці й великої популярності Григорія Косинки у читачів припадає на середину 20-х років минулого століття. Відомий письменник-гуморист Олександр Ковінька згадував про це так: «У двадцяті роки оповідання Григорія Косинки – їй-бо, не перебільшую – з рук виривали».
В бібліотеці оформлено виставку-перегляд "Символ українського Відродження", де можна познайомитися з життям і творчістю письменника. Запрошуємо до перегляду!




пʼятниця, 22 листопада 2024 р.

Чорна сповідь моєї Вітчизни

 23 листопада 2024 року Україна та світ вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Ми згадуємо про мільйони людських життів, які Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів.

Цього року ми втретє вшановуватимемо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни Росії проти України. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – гідно вшановані.
До Дня пам'яті жертв голодомору запрошуємо до перегляду на виставку-реквієм " Чорна сповідь моєї Вітчизни".





середа, 20 листопада 2024 р.

Україна - країна Гідності і Свободи

 День Гідності та Свободи відзначають в Україні 21 листопада. В цей день з інтервалом у дев’ять років розпочалися дві доленосні події: Помаранчева революція у 2004 році та Революція Гідності у 2013 році.

День Гідності та Свободи - це державне свято, яке було запроваджено у листопаді 2014 року указом президента. Метою запровадження пам’ятної дати є утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, вшанування патріотизму й мужності громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів держави та її європейського вибору.
В бібліотеці оформлено книжкову виставку " Україна - країна Гідності і Свободи". Запрошуємо до перегляду.






середа, 13 листопада 2024 р.

Сивий голуб українського гумору

 «Треба любити людину більше, ніж самого себе.

Тоді тільки ти маєш право сміятися».
Остап Вишня
13 листопада виконується 135 років від дня народження Остапа Вишні, українського письменника, новеліста.
Павло Михайлович Губенко ( так насправді звали Остапа Вишню) – це не просто письменник, а справжній народний гуморист, чиї твори стали невід’ємною частиною української культури. Його гострі жарти і дотепні спостереження над життям українського села досі викликають щирий сміх та роздуми.
Остап Вишня – справжній патріот своєї рідної землі. Його твори – це не просто розвага, а й глибокий аналіз українського суспільства. Читаючи Вишню, ми не тільки відпочиваємо, а й пізнаємо себе і свою країну. Це своєрідний культурний код українців, який передається з покоління в покоління. Письменник показав, що навіть у найскладніші часи можна зберегти оптимізм і почуття гумору.
Збірник оповідань «Весняні усмішки» став справжньою перлиною української літератури. У ньому Вишня з тонким гумором описує життя українського села, його звичаї та побут. Читаючи ці історії, неможливо не посміхнутися, адже в них так влучно підмічено все те, що є характерним для українців. Кожен читач знайде у творах Вишні шматочок себе або своїх знайомих. Вишня володів майстерністю слова, його твори насичені яскравими образами і колоритними виразами.
Творчість Вишні мала великий вплив на українську культуру, а його твори перекладені багатьма мовами світу і досі користуються популярністю.
Запрошуємо до перегляду на літературну годину " Сивий голуб українського гумору"



четвер, 7 листопада 2024 р.

"Світ ловив мене та не спіймав"

 09 листопада 2024 року минає 230 років із дня смерті українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета, педагога Григорія Савича Сковороди.

Г. Сковорода є найвидатнішою постаттю в культурному та літературному житті України ХVIII ст. Його називають мандрівним філософом.
Сковороду вважають зачинателем жанру байки.
Сам Сковорода називав себе Варсавою (сином свободи).
Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухах на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака.
Початкову освіту здобув в сільській школі, навчався у дяка-скрипаля на привілейованому становищі, співав у церкві.
З 1738 році — почав навчання у Києво-Могилянській академії.
З 1742 по 1744 рік жив у Петербурзі, був співаком придворної капели, створював музику на власні вірші.
У 1750 році у складі російської місії Сковорода виїжджав за кордон і три роки мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею, відвідав Братиславу, Відень, Будапешт; бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи багатьма мовами, дискутував із ученими різних країн.
У 1753 році – повернувся в Україну, викладав поетику в Переяславському колегіумі. Писав байки, викладав стародавні мови. Сковорода написав підручник з етики. Незабаром мусив залишити колегіум, через доноси на нього.
1754 – 1759 – жив у селі Коврай на Переяславщині, працюючи домашнім учителем у поміщика Степана Томари. Написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень». Працював викладачем (спочатку поетики, а згодом етики) у Харківському колегіумі. Учителюючи в Харкові, латинськими і українськими віршами написав «Байку Езопову» (1760 р.), склав дві вступні лекції-проповіді до курсу етики.
Протягом 1769 – 1774 років Сковорода написав збірку прозових байок «Байки харківські», «Бесіду, названу двоє, про те, що блаженним бути легко», і «Діалог, чи Розмова про стародавній світ», а також твори: «Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя в житті» («Розмова дружня про душевний світ»), «Кільце», «Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу».
У 1775 – 1776 роках були написані твір «Книжечка, названа Si-lenus Alcibiadis, сиріч Ікона Алківіадська («Ізраїльський змій») та «Книжечка про читання святого письма, названа Дружина Лотова».
У 1785 році Сковорода об’єднав 30 віршів, написаних у різний час, у збірку «Сад божественних пісень».
У 1787 році він написав «Вдячного Еродія» і «Убогого Жайворонка», а у 1791 році завершив філософський твір «Діалог. Ім’я йому — Потоп зміїний».
З 1769 року Сковорода вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами. Ходив філософ завжди в звичайній свиті. Крім книг, рукописів, сопілки в полотняній торбі та палиці, нічого більше не мав, навіть не прагнув мати власної хати і взагалі постійної домівки.
У 71 рік поет пішки пройшов триста верств аж до Орловщини, де жив його учень і приятель Михайло Ковалинський, щоб передати йому рукописи своїх творів. А повернувшись, зупинився в селі Іванівці, був веселий, балакучий, згодом вийшов у сад і край дороги став копати яму. «Що це ви робите, Григорію?» — запитали здивовано друзі. «Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час».
Помер 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочівського району Харківської області. На його надгробку вибиті (як епітафія)
Спадщина композитора, поета, байкаря і філософа Григорія Савича Сковороди є дорогим надбанням української національної і світової культури.
Запрошуємо до бібліотеки на усний журнал та перегляд тематичної полички "Світ ловив мене та не спіймав".



вівторок, 29 жовтня 2024 р.

Краса і сила українського слова

28 жовтня до бібліотеки завітали учні 3 класу з учителькою Антонюк Н.А. на перегляд літератури до Дня української писемності та мови "Краса і сила українського слова" Діти також читали патріотичні вірші про рідну українську мову.





 

четвер, 24 жовтня 2024 р.

Краса і сила українського слова

 27 жовтня в Україні відзначається День української писемності та мови. Свято приурочене пам’яті про святого Нестора. Державне свято було започатковано 1997 року Указом Президента «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».

В бібліотеці оформлено перегляд літератури До Дня української писемності та мови " Краса і сила українського слова". Запрошуємо до перегляду!!!



середа, 9 жовтня 2024 р.

Творчість Миколи Бажана

 09 жовтня 2024 року виповнюється 120 років від дня народження Миколи Платоновича Бажана (1904 - 1983), українського поета та перекладача.

Творчість М. П. Бажана — визначне явище в історії української культури. Людина активної громадянської позиції, поет завжди був у вирі життя, а тому й поезія його завжди зумовлювалася загальнонародними інтересами, відбивала безпосередні живі враження. Микола Бажан — незрівнянний творець, глибоко вдумливий співець високих звершень людського духу. Він по праву посідає одне з чільних місць в історії нашої національної культури.
В бібліотеці оформлена тематична поличка до 120-річчя М.П.Бажана " Творчість Миколи Бажана".



вівторок, 1 жовтня 2024 р.

Хай дзвенить козацька слава на розгонистих вітрах

 1 жовтня українці святкують чотири важливі свята: День захисників і захисниць України, День Української повстанської армії, День українського козацтва та Покрову Пресвятої Богородиці.

До Дня захисників та козацтва в бібліотеці оформлена виставка-перегляд літератури " Хай дзвенить козацька слава на розгонистих вітрах". Запрошуємо до перегляду!



понеділок, 30 вересня 2024 р.