22 листопада-День пам'яті жертв голодоморів в Україні

               Голодомор в Україні- це страшна трагедія

                                       нашого народу

Сьогодні Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років. Цього року виповнюється 81 роковини організованого комуністичною владою колишнього СРСР геноциду українського народу – Голодомору 1932-1933 років. 

У XX столітті Україна пережила три голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., проте Голодомор 1932-33 рр. був наймасовішим і найжорстокішим. Розпочався голодомор наприкінці літа 1932-го, свого піку досяг навесні 1933-го і завершився на початку літа. Головною причиною Голодомору історики називають політику тоталітарного сталінського режиму щодо українців. Коли люди голодували, влада не лише не припинила примусове відбирання їжі. Навіть не приймала допомогу інших країн, а навпаки - кинула всі сили на те, щоби ізолювати голодні райони.

 

Ці події не мають аналогів в історії людства.

 

У свій час травою забуття поросли могили мільйонів співвітчизників, невинно убієнних наших хліборобів – найкращої, найпрацьовитішої частини українського селянства.

У 1933-му році перестали битися серця понад чверті усіх українців. На жаль, навіть неможливо підрахувати кількість жертв геноциду українського народу.

За даними істориків, у 1932-33 роках жертвами голоду в Україні, за різними оцінками, стали від 4 до 10 млн. людей.   Це означає, що в ті трагічні роки Україна не долічилася від 10 до 25% свого населення, втрачаючи його по 25 тисяч людей в день, по тисячі — на годину, по 17 — щохвилини.   Найбільше постраждали тодішня Харківська і Київська області. На них припадає більше половини усіх загиблих.     Жертвами тієї страшної доби стали понад 300 тисяч черкащан, серед яких – наші родичі, сусіди, односельці.

 

Страшну правду про Голодомор відкривають для себе не лише українці. Парламенти багатьох держав визнали Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу, підтримали заяви про геноцид українців або засудили злочин, хоч і не спромоглися назвати його геноцидом.

 

Ще живі люди, котрі пам’ятають голодомор і можуть розповісти про нього. Ще зберігається шанс засвоїти урок історії не за підручниками, а через безпосередній контакт із живими свідками. Але з кожним днем події голодомору віддаляються в часі, не втрачаючи при цьому свого скорботного і трагічного значення.

 

Вшанувати пам’ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих, а, скоріше, задля наших дітей, які повинні завжди пам’ятати про ті страшні часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося.

 

У наші дні, коли правда про голодомор стала доступною, ми повинні розуміти, що об’єктивна оцінка тих страшних подій не може бути спрямована тільки в минуле, вона має бути спрямована в майбутнє.

 

Перед нами, нащадками тих, хто зміг пережити голодомор, постає завдання надзвичайної моральної та політичної ваги – гідно вшанувати пам’ять тих, кому пережити його не судилося.

22 листопада 2014 року о 16.00 на вшанування пам’яті жертв голодоморів, буде оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання.

 

На території України 22 листопада 2014 року буде приспущено Державний Прапор, обмежено проведення розважальних заходів та внесено відповідні зміни до програм радіо та телебачення.