понеділок, 19 лютого 2024 р.

Небесна Сотня: ціна свободи

 20 лютого щорічно відзначається День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року № 69/2015 "Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні".

20 лютого 2014 року в середмісті столиці України загинула найбільша кількість осіб – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року, відстоюючи демократичні цінності та територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.
В бібліотеці оформлена виставка-реквієм для різних категорій користувачів "Небесна Сотня: ціна свободи" Запрошуємо до перегляду!




четвер, 15 лютого 2024 р.

Афган - біль і пам'ять

 15 лютого 2024 року - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 35-та річниця виведення військ з Афганістану.

Сьогодні - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 35-та річниця виведення військ з Афганістану.
Офіційно дата була встановлена в Україні 11 лютого 2004 року України на заміну радянському Дню пам’яті воїнів-інтернаціоналістів. Афганська війна була останньою з великих імперських авантюр Радянського Союзу. 15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю - війна була програна.
За десять років майже 150 тисяч українців пройшли через її горнило. Згідно зі статистикою, в Афганістані загинули 4 тисячі українців. 72 українських воїни зникли безвісти. Майже 3 тисячі матерів втратили своїх синів, півтисячі жінок стали вдовими, 711 дітей – сиротами. Більше 8 тисяч українців отримали поранення, 6 тисяч залишилися інвалідами. Це страшна ціна, яку заплатила Україна за імперські амбіції Кремля.
Трагічний слід вона залишила для багатьох українців та їхніх сімей. Кожен виніс з тієї війни свої спогади, свій біль і життєвий досвід...
Вічна пам'ять загиблим.
Запрошуємо на перегляд літератури "Афган - біль і пам'ять".




середа, 14 лютого 2024 р.

Благодійний ярмарок

 11 лютого Балківська бібліотека прийняла участь в благодійному ярмарку на підтримку 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.






пʼятниця, 9 лютого 2024 р.

Добра казкарка

 11 лютого 2024 року виповнюється 110 років від дня народження українського прозаїка, казкарки Лариси Письменної.

Лариса Михайлівна Письменна народилася 11 лютого 1914 року в селі Чоповичах на Житомирщині в сім’ї фельдшера та вчительки.
Дитинство майбутньої письменниці припало на голодні і тривожні часи Першої світової війни.
Лариса вчилася у трудовій школі, працювала на пришкільній ділянці, допомагала по господарству вдома і багато читала, навіть пробувала сама щось писати. Закінчила семирічку, вступила до технікуму в м. Біла Церква. Під час навчання дівчина не полишала свого улюбленого заняття – написання віршів. Один вірш сподобався товаришу молодої поетеси і він надіслав його до журналу «Трактор» в тогочасну столицю – м. Харків. Вірш надрукували. Усвідомлюючи, що для справжньої творчості потрібні глибокі літературні знання, Лариса спробувала вступити в Інститут народної освіти в Києві, однак, їй не пощастило, натомість вона стає студенткою Київського лісотехнічного інституту. Невдовзі одружилася, народила сина.
Друга світова війна змусила Ларису з сином виїхати у Сибір, у містечко Анжеро-Судженськ, що в Кемеровській області. Там застала її скорботна звістка з фронту, що загинув чоловік. Невдовзі тяжко захворів маленький син, підкосила недуга і її саму. Долати хворобу та душевний біль молодій вдові допомогли співробітники військкомату, які запропонували організувати садочок для дітей фронтовиків. Нова робота допомогла молодій жінці відволіктися. Коли діти в обідню пору лягали спати, Лариса Михайлівна, знаючи, як вони сумують без іграшок і книжок, розповідала казки, які сама вигадувала. Маленьким слухачам це сподобалося і вони просили розповідати ще і ще. Ларисі Письменній нічого не залишалось, як щодня вигадувати все нові й нові казки та оповідання.
Робота з дітьми захопила Ларису Михайлівну. Вона закінчила Кемеровське дошкільне педагогічне училище і після війни повернулася додому, в Україну. Працювала завідувачкою дитячого садочка в місті Черкаси і продовжувала складати казки та оповідання для своїх вихованців. В 1951 р. на сторінках журналу «Радянська жінка» побачило світ перше оповідання. А вже у 1955 році видавництво «Молодь» надрукувало і першу книжку оповідань «Томка з Боготола». У цей же час письменниця одержала на республіканському конкурсі заохочувальну премію за пригодницьку повість «Скарб Вовчої криниці». У 1956 р. Лариса Письменна стала членом Спілки письменників СРСР.
Переїхавши до Києва, вона працювала завідувачкою редакції дошкільної літератури у дитячому видавництві «Веселка». Лариса Письменна написала велику низку казок, оповідань, повістей як для дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку, так і для підлітків та старшокласників. Найвідоміші з них: «Золотогривий» (1957), «Павлик-Равлик» (1959), «Як Петрик на дні моря жив» (1960), «Голубий Олень» (1961), «Скарб Вовчої криниці» (1961), «Богатир Жовте Око» (1963), «Неспокійні друзі» (1964), «Як у Чубасика сміх украли» (1965), «Жар-пташенята» (1967), «Юрко їде до табору» (1969), «Півень Зелене Колесо» (1970), «Тисяча вікон і один журавель» (1971), «Чарівник на тонких ніжках» (1972), «Чап-Чалап» (1973), «Батько» (1978), «Ненаписаний портрет» (1979), «Не за синіми морями» (1980), «Ліна» (1983), «Тисяча вікон і один журавель» (1984); «Там, де живе Синя Ластівка» (1986), «Казки небом криті, а вітром підбиті» (1990) та ін. Збірка повістей та оповідань Лариси Письменної «Тисяча вікон і один журавель» була відзначена премією імені Лесі Українки у 1984 р. До неї увійшли дві повісті: одна дала назву всій збірці, друга – «Чарівник на тонких ніжках». Крім того, у збірці вміщено п’ятнадцять оповідань-спостережень письменниці у світі живої природи.
Померла Лариса Михайлівна Письменна 27 лютого 1992 року в Києві.
Твори письменниці перекладалися російською, грузинською, естонською, литовською, німецькою, румунською мовами.
Запрошуємо до бібліотеки на літературну годину "Добра казкарка"





пʼятниця, 2 лютого 2024 р.

Стрітення Господнє: історія свята

 Народознавча довідка "Стрітення Господнє: історія свята".

Стрітення Господнє - це один з епізодів земного життя Ісуса Христа, описаний у Євангелії від Луки. У перекладі з церковнослов'янської "сърѣтеніе" - це "зустріч", точка в часі, де з'єдналися Старий і Новий Завіти.
За переказами, через 40 днів після народження Ісуса, Марія та Йосип вирушили з немовлям із Вифлеєма до Єрусалима - за законом Мойсея їм потрібно було відвідати храм, щоб посвятити сина Богові та принести в жертву голуба або ягня. Оскільки сім'я жила скромно, то з собою вони взяли двох голубів. На порозі храму батьків і немовля зустрів святий Симеон - пізніше його назвуть Богоприїмцем. За легендою, цієї зустрічі старий чекав майже 300 років. Якось він перекладав книгу пророка Ісаї, в якій було сказано: "Ось Діва в утробі зачне, і Сина народить". Симеон засумнівався, що діва може народити, і хотів було виправити слово "діва" на "жінка". Але йому явився Ангел і сказав, що це пророцтво істинне, а сам Симеон не помре, поки особисто в цьому не переконається. Коли старий взяв маленького Ісуса на руки, то все здійснилося - Симеон проголосив появу Месії. Також свідком цієї зустрічі була літня благочестива вдова Анна-пророчиця. Пізніше вона проповідуватиме в Єрусалимі, що серед людей уже є Спаситель.
Свято Стрітення Господнє - це велика радість від того, що на землю прийшов Спаситель, але водночас є в цій події й невеликий смуток - Богородиця тоді розуміла, яку долю вготовано її Сину, але проявила смиренність волі Божій.
Що можна робити на Стрітення Господнє
У свято слід піти до храму, помолитися про сімейне благополуччя, зцілення хворих. У церкві на Стрітення відбувається святкова літургія. Стрітення - це свято, присвячене Ісусу Христу, але спочатку цього дня також шанували і Діву Марію. Тому священнослужителі на службі можуть мати як біле вбрання - воно символізує Божественне світло, так і блакитне - символізує чистоту й непорочність Діви Марії.
До наших днів дійшла стара традиція освячення свічок у храмі на Стрітення. Перед початком літургії відбувається особливий "Чин благословення свічок" - над свічками читають молитву, їх окроплюють свяченою водою і роздають вірянам. Таку свічку потрібно зберігати вдома і запалювати під час молитви впродовж року. Також на Стрітення освячують воду, яку потім вважають цілющою.
У народному календарі Стрітення - це зустріч зими з весною та літом. Починаючи з цього дня, зима йде на спад, поступово втрачаючи сили. Добре свято Стрітення провести в колі близьких, помиритися з тими, з ким у сварці.


середа, 24 січня 2024 р.

Творча спадщина П.Тичини

 Бібліографічний огляд літератури для різних груп користувачів "Творча спадщина П.Тичини" (133 роки від дня народження П.Г.Тичини).





пʼятниця, 19 січня 2024 р.

На шляху до Соборності України

Щороку 22 січня в день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна відзначає День Соборності. В 2024 році це буде 105-та річниця. Офіційно це свято встановлене Указом Президента України «Про День Соборності України» від 13 листопада 2014 року № 871.
Акт Злуки став історичним об’єднанням українських земель в одній державі.
Він увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття. Це – основоположна віха українського державотворення.
24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Його підтримали українці на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991-го. Втім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня відбулося відновлення державної незалежності України. Вперше у XX столітті її проголосила Українська Центральна Рада 22 січня 1918 року IV Універсалом. А за рік, 22 січня 1919-го, на Софійському майдані в Києві відбулося об’єднання в одну державу Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки.

Через невдачу Української революції 1917–1921 років державність зберегти не вдалося. Тому у XX столітті українці змушені були продовжувати боротьбу за неї, аж до відновлення незалежності в 1991-му. В Балківській бібліотеці оформлена книжкова виставка "На шляху до Соборності України". Запрошуємо до перегляду!!!