Добра казкарка

 11 лютого 2024 року виповнюється 110 років від дня народження українського прозаїка, казкарки Лариси Письменної.

Лариса Михайлівна Письменна народилася 11 лютого 1914 року в селі Чоповичах на Житомирщині в сім’ї фельдшера та вчительки.

Дитинство майбутньої письменниці припало на голодні і тривожні часи Першої світової війни.

Лариса вчилася у трудовій школі, працювала на пришкільній ділянці, допомагала по господарству вдома і багато читала, навіть пробувала сама щось писати. Закінчила семирічку, вступила до технікуму в м. Біла Церква. Під час навчання дівчина не полишала свого улюбленого заняття – написання віршів. Один вірш сподобався товаришу молодої поетеси і він надіслав його до журналу «Трактор» в тогочасну столицю – м. Харків. Вірш надрукували. Усвідомлюючи, що для справжньої творчості потрібні глибокі літературні знання, Лариса спробувала вступити в Інститут народної освіти в Києві, однак, їй не пощастило, натомість вона стає студенткою Київського лісотехнічного інституту. Невдовзі одружилася, народила сина.

Друга світова війна змусила Ларису з сином виїхати у Сибір, у містечко Анжеро-Судженськ, що в Кемеровській області. Там застала її скорботна звістка з фронту, що загинув чоловік. Невдовзі тяжко захворів маленький син, підкосила недуга і її саму. Долати хворобу та душевний біль молодій вдові допомогли співробітники військкомату, які запропонували організувати садочок для дітей фронтовиків. Нова робота допомогла молодій жінці відволіктися. Коли діти в обідню пору лягали спати, Лариса Михайлівна, знаючи, як вони сумують без іграшок і книжок, розповідала казки, які сама вигадувала. Маленьким слухачам це сподобалося і вони просили розповідати ще і ще. Ларисі Письменній нічого не залишалось, як щодня вигадувати все нові й нові казки та оповідання.

Робота з дітьми захопила Ларису Михайлівну. Вона закінчила Кемеровське дошкільне педагогічне училище і після війни повернулася додому, в Україну. Працювала завідувачкою дитячого садочка в місті Черкаси і продовжувала складати казки та оповідання для своїх вихованців. В 1951 р. на сторінках журналу «Радянська жінка» побачило світ перше оповідання. А вже у 1955 році видавництво «Молодь» надрукувало і першу книжку оповідань «Томка з Боготола». У цей же час письменниця одержала на республіканському конкурсі заохочувальну премію за пригодницьку повість «Скарб Вовчої криниці». У 1956 р. Лариса Письменна стала членом Спілки письменників СРСР.

Переїхавши до Києва, вона працювала завідувачкою редакції дошкільної літератури у дитячому видавництві «Веселка». Лариса Письменна написала велику низку казок, оповідань, повістей як для дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку, так і для підлітків та старшокласників. Найвідоміші з них: «Золотогривий» (1957), «Павлик-Равлик» (1959), «Як Петрик на дні моря жив» (1960), «Голубий Олень» (1961), «Скарб Вовчої криниці» (1961), «Богатир Жовте Око» (1963), «Неспокійні друзі» (1964), «Як у Чубасика сміх украли» (1965), «Жар-пташенята» (1967), «Юрко їде до табору» (1969), «Півень Зелене Колесо» (1970), «Тисяча вікон і один журавель» (1971), «Чарівник на тонких ніжках» (1972), «Чап-Чалап» (1973), «Батько» (1978), «Ненаписаний портрет» (1979), «Не за синіми морями» (1980), «Ліна» (1983), «Тисяча вікон і один журавель» (1984); «Там, де живе Синя Ластівка» (1986), «Казки небом криті, а вітром підбиті» (1990) та ін. Збірка повістей та оповідань Лариси Письменної «Тисяча вікон і один журавель» була відзначена премією імені Лесі Українки у 1984 р. До неї увійшли дві повісті: одна дала назву всій збірці, друга – «Чарівник на тонких ніжках». Крім того, у збірці вміщено п’ятнадцять оповідань-спостережень письменниці у світі живої природи.

Померла Лариса Михайлівна Письменна 27 лютого 1992 року в Києві.

Твори письменниці перекладалися російською, грузинською, естонською, литовською, німецькою, румунською мовами.

Запрошуємо до бібліотеки на літературну годину "Добра казкарка"