Засновник українського театру

 14 грудня 2025 року виповнюється 185 років від дня народження Михайла Петровича Старицького (1840–1904) — письменника, драматурга, театрального діяча, без якого важко уявити становлення української сцени. Його ім’я стоїть поруч із найвеличнішими постатями національної культури, адже саме він поєднав талант літератора, режисера та організатора театру.

Старицький був не лише автором драм і п’єс, а й засновником та керівником першої української професійної трупи разом із Марком Кропивницьким, Іваном Карпенком-Карим і Панасом Саксаганським. Завдяки їхній праці український театр вийшов на новий рівень, здобувши любов глядача і пошану критиків.

У п’єсах Старицького оживають характери, близькі й зрозумілі народові. Він умів поєднати гострі соціальні проблеми з яскравим гумором і глибокими почуттями, створюючи твори, що й досі залишаються актуальними. Його герої живі, справжні, вони говорять мовою свого часу і водночас мовою вічних людських переживань.

Михайло Старицький багато зробив і для розвитку української літературної мови. Він перекладав твори класиків світової літератури, працював із фольклорними мотивами, наближаючи їх до сучасного читача. Його діяльність стала свідченням великої любові до України та віри в її культурне майбутнє.

Основні напрямки творчості:

Драматургія:

Соціально-побутові п'єси: «За двома зайцями» (комедія, що стала класикою), «Не судилось», «У темряві», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (на основі народних тем), «Талан».

Історичні п'єси: «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка».

Поезія: Відомий автор пісні «Ніч яка місячна, зоряна, ясная» (музика М. Лисенка) та інтимної лірики.

Проза: Історична трилогія «Богдан Хмельницький» («Перед бурею», «Буря», «У пристані»), романи.

Роль у театрі: Один із засновників Театру Корифеїв, інсценував твори інших авторів, перекладав зарубіжних класиків (Байрон, Міцкевич).

Запрошуємо на бесіду "Засновник українського театру"