Я поведу вас у вічність

23 квітня 2023 року виповнилося 100 років від дня народження видатного українського прозаїка та сценариста Василя Сидоровича Земляка.

Василь Сидорович Земляк (справжнє ім’я — Вацлав Вацек) народився 23 квітня 1923 року в селі Конюшівці на Вінничині в селянській родині.

До 1937 р. Василь навчався у Миколаївській неповносередній школі, а з 8 класу — в Йосипівській середній школі.

У 1940 році вступив до Харківського авіаційного училища, бо з дитинства мріяв стати льотчиком. Але війна перервала навчання: 18-річний юнак потрапив на фронт. Під час другої світової війни воював у складі партизанського загону.

Друкуватися почав після війни. Саме в 1945 було видано його перші прозові твори.

Василь Земляк працював у Козятинському райвиконкомі, згодом — керуючим відділку радгоспу в селищі Червоному, а коли перейшов на газетну роботу, то вступив у 1950 році на заочне відділення Житомирського сільськогосподарського інституту, згодом продовжував навчання у Київській сільськогосподарській академії.

З вересня 1951 став відповідальним секретарем обласної газети. Загалом пропрацював у «Радянській Житомирщині» майже 12 років.

У лютому 1957 Земляка було прийнято до Спілки письменників України. У 1958 році призначений головним редактором республіканського видавництва «Молодь».

Був головним редактором Київської кіностудії ім. О. Довженка з 1963 по 1966 рік. Співпрацював з журналом «Новини кіноекрану».

Помер письменник 17 березня 1977 року.

Василь Сидорович Земляк написав такі твори:

повісті: “Рідна сторона” (1956), “Кам’яний брід” (1957), “Гнівний Стратіон” (1960). “Підполковник Шиманський” (1966)

роман “Лебедина зграя” (1971) та «Зелені млини» (1976),

трагедія «Президент» (1974—1976),

«Тихоня» та ін.

Основна тема творів Василя Земляка – нелегка доля хлібороба, проблеми відновлення від післявоєнної розрухи радянського села, утвердження любові до рідної землі, Радянської Батьківщини, недавнє військове минуле, партизанська боротьба з німецькими окупантами.

За його сценаріями створено художні фільми: «Люди моєї долі» (1961), «Новели Красного дому» (1964), «Олесь Чоботар» (1957), «Останній патрон» (1963), «На Київському напрямі» (драма, 1968), «Вавилон-ХХ» (драма, 1979), а «Дочка Стратіона» (1956) – найвідоміший фільм, що обійшов кіноекрани майже всього світу.

21 квітня в бібліотеці пройшла літературна година "Я поведу вас у вічність".