Життєві таємниці Лесі Українки

25 лютого минає 155 років з дня народження Лесі Українки - поетеси, перекладачки, мислительки, жінки незламної сили. Вона не просто писала — вона творила майбутнє, загартовуючи дух нації словом, що стало зброєю і світлом водночас.

Одна з фундаторок новітньої української літератури, її ім’я давно переступило межі часу й простору. Вона стала народною в найглибшому сенсі — її рядки звучать крізь століття, її поезія не старіє, а щораз набирає нової сили, особливо тоді, коли країні потрібна віра.

Її обдарованість розквітла змалку: у п’ять років вона вже писала листи, у дев’ять - створила свій перший вірш «Надія», а в тринадцять її твори з’явилися друком. Не навчаючись у школі через хворобу, вона здобула глибоку освіту завдяки матері - Олена Пчілка - та приватним учителям, опанувала багато мов і відкрила для себе світову культуру.

Псевдонім Леся Українка вона обрала невипадков: на знак єдності з ідеями свого дядька Михайла Драгоманова, який підписувався «Українець». Уже в юному віці вона свідомо визначила свій шлях - бути голосом свого народу.

Її слово почули у світі: у 1971 році ЮНЕСКО проголосило 100-річчя від дня її народження подією міжнародного значення. А до 150-річного ювілею світ отримав повне зібрання її творів у 14 томах - духовний скарб, що й нині промовляє до кожного з нас.

Леся Українка - це не лише сторінка історії. Це подих свободи, це сміливість бути собою, це натхнення, яке живе в українському слові й у серці кожного, хто любить свою країну.

Літературна година "Життєві таємниці Лесі Українки

 

Лютий: грані незламності

 24 лютого 2026 року виповнюється чотири роки від початку повномасштабної агресивної війни, яку розв’язала і веде російська федерація проти України та Українського народу з грубим порушенням норм міжнародного права, вчиняючи воєнні злочини та злочини проти людства, застосовуючи методи терору та акти геноциду щодо українців.

Водночас Війна за Незалежність України проти одвічного ворога — московії — триває вже дванадцять років: з 19–20 лютого 2014 року, коли відбулися перші акти збройної агресії проти мирних громадян у центрі української столиці та були зафіксовані перші перетини державного кордону України російськими збройними силами через Керченську протоку 20 лютого 2014 року.

24 лютого 2026 року в Україні відповідно до рішення Верховної Ради України відбудеться Національний день молитви.

Запрошуємо до бібліотеки на виставку-пам'ять " Лютий: грані незламності".

Мова - коріння нації

 21 лютого в Україні і світі святкують Міжнародний день рідної мови. Рідна мова – це важливий носій цінностей, знань, які передаються від покоління до покоління. Саме тому так важливо пам’ятати своє коріння та вітати рідних та близьких людей з цим чудовим святом.

Міжнародний день рідної мови — це нагода вшанувати рідну мову, захистити її самобутність та сприяти її розвитку.

Міжнародний день рідної мови – свято, яке було засноване ЮНЕСКО і вперше відсвятковане 2000 року. Головна його мета – показати важливість та підтримати самобутність кожної окремої мови світу. Адже недаремно кажуть, що без мови нація помирає, тому що в ній міститься культура і історія цілої держави. В ці важкі часи українцям як ніколи важливо підтримувати свою рідну мову словом, віршем, піснею.

Вітаємо з Міжнародним днем рідної мови і щиро бажаємо всім серцем і душею завжди любити свою країну, пишатися рідною мовою і прославляти свою культуру. Нехай мова завжди залишається сильним і потужним інструментом не тільки спілкування, а й розвитку.

Запрошуємо на бібліографічний перегляд літератури "Мова - коріння нації"

Небесна Сотня - Герої нашого часу

 20 лютого - День Героїв Небесної Сотні.

День Героїв Небесної Сотні - пам’ятний день, що відзначається в Україні 20 лютого на вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні, затверджений Указом Президента України від 11 лютого 2015 року № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».

20 лютого 2014 року загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали «Небесною сотнею», а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача...», яка стала українським народним реквіємом. Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський.

104 Героям Небесної Сотні посмертно було присвоєно звання Героїв України, а троє іноземців - громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані, посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні.

Україна заплатила надто високу ціну за свій цивілізаційний вибір – бути частиною Європи.

Запрошуємо до перегляду на виставку-роздум "Небесна Сотня - Герої нашого часу".

Афганістан: героїзм крізь біль і сум

15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Відійшло в історію 37 років, як вивели війська з Афганістану.

15 лютого 1989 року останній радянський солдат "обмеженого контингенту" залишив територію Афганістану.

Відзначення цієї дати свідчить про глибоку повагу українського суспільства до людей, яким довелося в мирні повоєнні роки виконувати нелегкий інтернаціональний обов’язок в «гарячих точках»: Афганістані, Чилі, Іспанії, Єгипті, В’єтнамі, Єфіопії та інших країнах світу.

І ветерани, воїни-інтернаціоналісти, тоді вважали, що більше ніколи не будуть гинути українці… Ніколи не думалося, що нам доведеться ховати наших братів, які знову змушені були взятися за зброю. Більше сотні ветеранів Афганістану загинуло в АТО/ООС, більше 400 поранено, тисячі зараз захищають Україну від терористів-ворогів на Сході.

Важко згадувати ті роки, жорстокі роки Афганської війни, локальних війн…

У бойових діях в Афганістані брали участь 165 000 українців, з яких загинуло 3500 воїнів, 9000 отримали поранення.

День виведення військ з Афганістану це і свято афганців-ветеранів, і день пам’яті та скорботи за всіма загиблими воїнами-інтернаціоналістами. Десятирічна війна в Афганістані – велика трагедія. Вона залишила важкі спогади військовим. Омила сльозами їхні родини, що чекали вдома. Через пекло Афганістану пройшли сотні тисяч українських військових.

Інформаційна година "Афганістан: героїзм крізь біль і сум"

 

Крути: бій за майбутнє

 Історична хвилинка "Крути: бій за майбутнє".

29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут — саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність. Своєю кров’ю, душею і своєю працею він, як і будь-який інший народ, прагне до життя і благополуччя.

Бій під Крутами відбувся на залізничній станції Крути, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Він тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва у складі близько чотирьох сотень вояків.

В березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. Після цього про подвиг молоді під Крутами було забуто на більш як 70 років. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками. Лише 2006 року на місці бою під Крутами встановлено пам’ятник.

Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами».

Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну.Цей День, не дивлячись ні на що, назавжди залишиться світлим в нашій пам’яті. День подвигу та прикладу для майбутніх і нинішніх поколінь. День надії і любові до своєї вітчизни. День пам’яті Героїв Крут.

Чарівний сад поезії

 23 січня виповнюється 135 років від дня народження Павла Григоровича Тичини, українського поета, перекладача, публіциста.

В історії української літератури постаті співця «Сонячних кларнетів» Павла Тичини немає рівних. Він увійшов в історію нашої культури як поет-новатор, романтик, співець Весни, перекладач, богослов, науковець, музикант, художник. Тичина належить до тих великих талантів, котрі, за словами самого поета, «не замикаються в магічні кола», а дослухаються до голосу людства.

Молодий Тичина подарував Україні яскраву поезію, наповнену символізмом, музикою та світлом. Його збірка «Сонячні кларнети» – літературний вибух. Він пише так модерново, яскраво й потужно, що навіть критики зараховують автора до найвизначніших ліриків світу! А стиль його називають «кларнетизмом».

Поет самотужки опанував майже двадцять іноземних мов, зробив цінні поетичні переклади, зокрема з ідишу, російської, білоруської, вірменської, грузинської, арабської мови. Загалом, збереглися переклади поета на українську мову із сорока мов світу. У творчому доробку Тичини є також переклади оперних лібрето, зокрема опер «Лоенгрін» Ріхарда Вагнера, «Князь Ігор» Олександра Бородіна, фрагменти до опери «Ніч перед Різдвом» Миколи Римського-Корсакова тощо.

У 12 томів вмістилося все творче надбання Павла Григоровича. Там не лише вірші й поеми, а й оповідання. Сам він у зрілому віці оцінив свій доробок скептично, мовляв, «усе вміститься на 50 сторінках».

Безсмертні твори великого митця – автора «Сонячних кларнетів» живуть і будуть жити, зачаровувати щирою й бентежною оркестрово-космічною музикою високої поезії, поки живе український народ і його співуча мова.

В бібліотеці оформлено бібліографічний перегляд літератури "Чарівний сад поезії", де можна познайомитися з життям та творчістю письменника.Запрошуємо до перегляду!