Прима української літератури

 19 грудня 2024 року виповнюється 65 років української письменниці Марії Василівни Матіос.

Марія Матіос – українська письменниця, авторка збірок поезії, прозаїк, публіцист. Народилася на Буковині в 1959 році, зараз проживає в Києві. Ще в шкільні роки опублікувала свої перші вірші. Закінчивши філологічний факультет, Матіос зрозуміла, що її справжнім покликанням має стати письменство. В 1992 році опублікувала новелу «Юр'яна і Довгопол», що стало достойним дебютом.

Біографію і творчість Марії Матіос дещо пояснюють спрямованість її письменства. Крізь твори дуже добре видно саму авторку. Так, Матіос – буковинка, тож більшість її книг – про гуцулів та чернівецькі села. А щодо стилю, то пише ця авторка влучно, різко, боляче – по-своєму. Милозвучні описи Буковини, села і людей з використанням діалектів надають книгам особливості. Авторка вдало описує характери людей, вчинки, а особливості поведінки героїв дозволяють бачити світ зсередини. Марія Матіос має свій стиль і вміє зачепити словом найтендітніші струни душі.

Нові твори Марії Матіос з надзвичайною швидкістю захоплюють у свій полон читачів. Серед них довгоочікуваний роман «Букова земля», який був виданий у 2019 році. Роман став масштабним, епічним художнім твором, який базується на історичних джерелах. Книга досить складна для сприйняття, проте досить легко написана, тому читається на одному диханні.

Марія Матіос отримала некоронований титул «найбільш плідної письменниці України». Матіос володарка премії імені Тараса Шевченка за роман «Солодка Даруся» (2005), також роман визнаний однією з книг, яка найбільше вплинула на українців. Книга «Солодка Даруся» – це сучасний український роман і дуже актуальний твір. Вона вміє писати настільки гостро, що від того, що читаєш, іноді можна відчувати справжній фізичний біль.

Запрошуємо до бібліотеки на тематичну поличку " Прима української літератури"

Вивчай свої права

В рамках Всеукраїнського тижня права запрошуємо на правову годину та перегляд літератури " Вивчай свої права"

 

Творчість Ярослава Стельмаха

 30 листопада 2024 року виповнюється 75 років від дня народження Ярослава Михайловича Стельмаха - видатного українського дитячого письменника, драматурга, кіносценариста, прозаїка, перекладача.

Ярослав Стельмах народився 30 листопада 1949 року у Києві, у сім’ї письменника Михайла Стельмаха. Ріс дитиною обдарованою, з різнобічними інтересами. З дитинства захоплювався спортом, музикою, іноземними мовами. Займався плаванням, потім гімнастикою, а з боксу і боротьби здобув навіть спортивні розряди. Грав на фортепіано, любив стельмах 13 гітару. З малих літ почав вивчати англійську мову і, варто сказати, не без успіху. Після закінчення середньої школи вчився в Київському інституті іноземних мов, потім в аспірантурі, займався перекладацькою діяльністю. "Я почав перекладати, – згадує Ярослав Михайлович, – іще навчаючись в Київському інституті іноземних мов. Спершу мене зацікавила книга, яку мені привезли з Канади. Автор її – перший в історії свого народу ескімоський письменник Маркузі. Книжка адресована дітям і цікаво, дохідливо розповідає про суворе, сповнене небезпек і тяжкої праці життя ескімоських племен. Звалася вона "Гарпун мисливця" і працював я над її перекладом з великим задоволенням". На час закінчення інституту Ярослав мав уже декілька друкованих перекладів з англійської мови.

Незважаючи на відчутні успіхи в галузі художнього перекладу, несподівано навіть для самого себе Я. Стельмах почав писати твори для дітей. У 1975 році вийшла його перша книжка – збірка оповідань "Манок". Через три рокистельмах 10 прийнятий до Спілки письменників. Потім були повісті "Химера лісового звіра", "Якось у чужому лісі", "Найкращий намет" та інші.

Ярослав Стельмах відомий у літературі і як драматург. Уже перші його п’єси мали неабиякий успіх: у п’ятнадцяти театрах одночасно йшла п’єса "Привіт, синичко!", чималу аудиторію глядачів збирала "Шкільна драма".

Щоб хоч частково ліквідувати дефіцит п’єс для наймолодшого читача, Ярослав Стельмах створює "Митькозавр із Юрківки", "Вікентій Прерозумний", які свідчать про знання автором дитячої психології, його вміння розкрити внутрішній світ дитини.

Широкої популярності набули також п’єси Я. Стельмаха "Гра на клавесині", "Провінціалки" та інші. За два з половиною десятиліття більше 20 п’єс Ярослава Стельмаха було поставлено театральними трупами.

Понад 30 років він працював в драматургії, написав 25 п’єс і зробив майже 50 перекладів драматичних творів. Відбулося більше 100 вистав за його творами, які зіграні 2, 5 тисячі разів, і їх подивилося понад мільйон глядачів.стельмах 1

Драматургічна діяльність Я. Стельмаха була високо оцінена ще у Радянському Союзі. Так, за п’єсу для дітей "Привіт, синичко!" ще у 1979 році він був удостоєний другої премії на Всесоюзному конкурсі на кращий драматичний твір для дітей та юнацтва, а у 1984 році з а п’єсу "Запитай колись у трав" письменникові присуджена Республіканська комсомольська премія ім. М.Островського.

Незалежна Україна також відмітила драматургію Я. Стельмаха. У 1996 році йому буластельмах 2 присуджена премія ім. І. Котляревського, 1999 року він названий кращим драматургом року і, на кінець, за книжку повістей і оповідань для дітей "Голодний, злий і дуже небезпечний" у 2001 році він став лауреатом найвищої літературної премії, якої удостоюються дитячі письменники України – премії ім. Лесі Українки.

Загинув 4 серпня 2001 року в автомобільній катастрофі. Похований в Києві на Байковому кладовищі поруч з батьком

Символ українського Відродження

 29 листопада 2024 р. виповнюється 125 років з дня народження Григорія Михайловича Косинки, українського письменника-новеліста, перекладача. Автобіографічний етюд «На буряки» (газета «Боротьба» від 4 травня 1919р.) підписаний псевдонімом «Григорій Косинка», відтоді автор так і пішов з цим творчим ім’ям у літературне життя. Дружина і мати письменника згадували, що він дуже любив квіти, особливо польові, а серед них – білі ромашки й червоні косинці. Від квітки «червоні косинці» й походить його літературний псевдонім. Сам Григорій Косинка в одному з біографічних начерків пояснював: «Квітка ця мало відома, а вона така ніжна й красива, скромна й разом з тим велична. Квіти приносять радість і збуджують у душі людській тільки хороше. Псевдонім залишається, от і все…» [6].

Час активної творчої праці й великої популярності Григорія Косинки у читачів припадає на середину 20-х років минулого століття. Відомий письменник-гуморист Олександр Ковінька згадував про це так: «У двадцяті роки оповідання Григорія Косинки – їй-бо, не перебільшую – з рук виривали».

В бібліотеці оформлено виставку-перегляд "Символ українського Відродження", де можна познайомитися з життям і творчістю письменника. Запрошуємо до перегляду!

Чорна сповідь моєї Вітчизни

 23 листопада 2024 року Україна та світ вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Ми згадуємо про мільйони людських життів, які Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів.

Цього року ми втретє вшановуватимемо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни Росії проти України. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – гідно вшановані.

До Дня пам'яті жертв голодомору запрошуємо до перегляду на виставку-реквієм " Чорна сповідь моєї Вітчизни".

Україна - країна Гідності і Свободи

 День Гідності та Свободи відзначають в Україні 21 листопада. В цей день з інтервалом у дев’ять років розпочалися дві доленосні події: Помаранчева революція у 2004 році та Революція Гідності у 2013 році.

День Гідності та Свободи - це державне свято, яке було запроваджено у листопаді 2014 року указом президента. Метою запровадження пам’ятної дати є утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, вшанування патріотизму й мужності громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів держави та її європейського вибору.

В бібліотеці оформлено книжкову виставку " Україна - країна Гідності і Свободи". Запрошуємо до перегляду.

Сивий голуб українського гумору

 «Треба любити людину більше, ніж самого себе.

Тоді тільки ти маєш право сміятися».

Остап Вишня

13 листопада виконується 135 років від дня народження Остапа Вишні, українського письменника, новеліста.

Павло Михайлович Губенко ( так насправді звали Остапа Вишню) – це не просто письменник, а справжній народний гуморист, чиї твори стали невід’ємною частиною української культури. Його гострі жарти і дотепні спостереження над життям українського села досі викликають щирий сміх та роздуми.

Остап Вишня – справжній патріот своєї рідної землі. Його твори – це не просто розвага, а й глибокий аналіз українського суспільства. Читаючи Вишню, ми не тільки відпочиваємо, а й пізнаємо себе і свою країну. Це своєрідний культурний код українців, який передається з покоління в покоління. Письменник показав, що навіть у найскладніші часи можна зберегти оптимізм і почуття гумору.

Збірник оповідань «Весняні усмішки» став справжньою перлиною української літератури. У ньому Вишня з тонким гумором описує життя українського села, його звичаї та побут. Читаючи ці історії, неможливо не посміхнутися, адже в них так влучно підмічено все те, що є характерним для українців. Кожен читач знайде у творах Вишні шматочок себе або своїх знайомих. Вишня володів майстерністю слова, його твори насичені яскравими образами і колоритними виразами.

Творчість Вишні мала великий вплив на українську культуру, а його твори перекладені багатьма мовами світу і досі користуються популярністю.

Запрошуємо до перегляду на літературну годину " Сивий голуб українського гумору"