28 листопада виповнюється 135 років від дня народження Зінаїди Павлівни Тулуб, української письменниці, історичної романістки, перекладачки, літературознавиці, педагогині.
Народилася письменниця в Києві в 1890 році в інтелігентній родині, пов’язаній з українською культурою та наукою. Освіту здобула у Київському університеті, де вивчала історію та літературу – ці знання визначили її майбутню творчу спеціалізацію.
Перші публікації з’явилися у 1910-х роках; активно працювала в 1920–1930-ті. З 1926 р. вона на літературній роботі, де займалася популяризацією творів українських письменників.
Зінаїда Тулуб увійшла до історії української літератури як авторка епічних історичних романів, де на основі глибоких архівних студій відтворювала складні, маловідомі сторінки минулого.
4 липня 1937 р. Зінаїду Тулуб несподівано заарештували. В обвинуваченні йшлося про те, що вона є «активною учасницею контрреволюційної організації «Виборчий центр», котра здійснює підривну роботу перед наступними виборами до Рад».
Зінаїда Тулуб пережила тривале заслання в Казахстан, де продовжувала писати та перекладати. Реабілітована лише після смерті Сталіна. З З 1956 по 1964 рік письменниця мешкала у Києві, активно займалася творчою діяльністю. Цьому сприяла і її реабілітація владою, домогтися якої допомагали колеги Зінаїди Павлівни. Померла письменниця 26 вересня 1964 року.
Тулуб поєднувала наукову точність, широкий історичний контекст і психологічну глибину персонажів. Її твори вирізняються масштабністю, драматизмом і увагою до етнокультурних деталей. Роман «Людолови» (1934–1937) – грандіозний історичний роман про Україну XVII століття, що розкриває тему боротьби проти татарських набігів, формування козацтва, драматичні долі українських родів. Зі сторінок роману «Людолови» гордо озивається великий український гетьман Петро Сагайдачний, борець проти татарської, турецької, польсько-шляхетської неволі свого народу… І нехай не вдалося Сагайдачному визволити свій люд з-під ярма визискувачів, він помирає, але справа визволення не загинула, вона живе в душах і помислах вільнолюбного народу.
Роман «В степу безкраїм за Уралом» (1964) – одне з найвидатніших явищ художньої Шевченкіани. В основу твору покладено перший період Шевченківського заслання. Драматичний життєпис геніального поета охопив неповних три роки (1847 – 1850). Письменниця розкрила психологію творчості митця і відобразила ідейно-емоційний ефект зображення душевних настроїв та переживань поета і художника.
Запрошуємо на літературну годину " Письменниця козацького роду".
Немає коментарів:
Дописати коментар