Дивосвіт зимових свят

 Перегляд літератури до народознавчої години "Дивосвіт зимових свят"

Основоположник прози для дітей

 

Сьогодні 22 грудня 2023 року виповнюється 190 років від дня народження Марка Вовчка (Марії Олександрівни Вілінської), видатної української письменниці.

Марко Вовчо к—українська письменниця, перекладачка, видавниця. Її твори мали антикріпацьке спрямування та описували історичне минуле України. В 1860-их роках Вовчок здобула значної літературної слави в Україні після публікації в 1857 році україномовної збірки «Народні оповідання».Марко Вовчок-майстриня психологічного оповідання, казкарка, перекладачка та мандрівниця. Уславила своє ім’я як авторка творів про історичне минуле України, зокрема кріпаччини та поневоленого стану жіноцтва часів панщини.

Марія Олександрівна Вілінська (справжнє ім’я) була двічі одружена. З першим своїм чоловіком, українським фольклористом і етнографом Опанасом Маркевичем познайомилась в Орлі, де він відбував заслання за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. З другим чоловіком — Михайлом Дем’яновичем Лобач-Жученко, одружилась після смерті Опанаса.

Матір Марії — Парасковія Петрівна походила з російського дворянського роду Данилових. Батько — Олександр Олексійович Вілінський — збіднілий дворянин, армійський офіцер у відставці, помер, коли донці було лише 6 років. Вітчим (другий чоловік Парасковії) був дуже жорстоким, люто знущався як з кріпаків, так і з власної родини. Одного разу програв маєток у карти і покинув сім’ю на призволяще.

У віці 12 років мати віддала Марію до приватного пансіону в Харкові, де вона провчилася неповних три роки.

Марко Вовчок знала багато іноземних мов, перекладала російською мовою багато творів з французької, англійської, німецької, польської літератур, зокрема п’ятнадцять романів Жюля Верна, твори Альфреда Брема, Чарльза Дарвіна.

В січні 1851 року, після весілля з Маркевичем, Марія виїжджає до України, живе в Чернігові, Києві та Немирові. Молодята живуть у постійній скруті, змінюють весь час квартири. У цей час письменниця часто виїжджала у села і збирала український фольклор.

Була знайома з Т. Шевченком, І. Тургенєвим, М. Некрасовим, М. Салтиковим-Щедріним, М. Костомаровим, П. Кулішом, Д. Менделєєвим, О. Бородіним, Л. Толстим, Жюлем Верном.

У 1859 році Марко Вовчок тяжко захворіла і разом із сином Богданом поїхала на лікування до Німеччини, а згодом до Великої Британії, Швейцарії, Італії та Франції.

Упродовж 1860-1866 років Марія живе у Парижі. Її життя було скрутним, бо гонорарів за друкування творів у журналах ледь вистачало, щоб оплачувати маленьку кімнату на околиці міста. Щоб хоч якось заробити копійку, письменниця починає друкувати у французьких журналах деякі з «Народних оповідань», перекладених французькою. Оповідання сподобалися французьким читачам. Повість-казка Марка Вовчка «Маруся» видавалась у Франції 20 разів. Повість «Маруся» стала улюбленою дитячою книжкою у Франції, була відзначена премією французької академії і рекомендована міністерством освіти Франції для шкільних бібліотек.

У 1891 році усиновила свого першого онука Бориса, рятуючи репутацію майбутньої невістки, адже хлопчик народився до шлюбу. Хоча невістка Ліза і син Богдан повінчались після народження Бориса, хлопчик всеодно залишився у Марії і всі вважали його молодшим сином письменниці.

За повість «Кармелюк» і оповідання «Два сини» Марко Вовчок зазнає переслідувань царської цензури, що змусило її залишити Петербург назавжди, в якому вона прожила 10 років після Франції.

Запрошуємо до бібліотеки на літературну годину та перегляд літератури "Основоположник прози для дітей".

Боже, Україну бережи

 Виставка духовної літератури для різних груп користувачів "Боже, Україну бережи"

Літературна спадщина Б.Грінченка

 9 грудня 2023 року виповнюється 160 років від дня народження Бориса Дмитровича Грінченка -українського письменника, педагога, лексикографа, літературознавця, етнографа, історика, публіциста, громадсько-культурного діяча.

Борис Грінченко — автор байок, віршів, оповідань повістей та п’єс. Його діяльність не обмежувалася суто письменництвом, коло його інтересів складали також літературознавство, етнографія, історія. Однак найбільш відомим здобутком Грінченка є «Словник української мови», який досі залишається одним із найавторитетніших джерел для всіх українських філологів. В бібліотеці проведено бібліографічний перегляд літератури "Літературна спадщина Б.Грінченка".

Лірика Олександра Олеся

5 грудня 2023 року виповнилося 145 років від дня народження видатного українського поета та драматурга Олександра Олеся. Олександр Олесь (справжнє прізвище Кандиба) увійшов в українську літературу, як видатний поет і драматург. Він залишив нащадкам чимало своїх праць – поезія, драматичні повісті, публіцистика, переклади світових класиків. Автор інтимно-особистісних та громадянських мотивів, один з найкращих продовжувачів справи корифеїв української літератури.

В Балківській бібліотеці оформлена тематична поличка "Лірика Олександра Олеся"

 

Корифей українського слова

 Сьогодні виповнюється 245 років від дня народження Григорія Квітки-Основ'яненка - видатного українського письменника та драматурга.

Григорій Квітка-Основ’яненко – перший класик художньої прози та соціально-побутової комедії в літературі. Як письменник, видавець, літературний критик і публіцист виступав в оборону художніх можливостей української літературної мови. У своїх творах він порушував питання про високоморальні та етичні якості людини, акцентував на особливостях національного характеру, специфіці мислення, вірувань, звичаях, побуту, на цінностях та ідеалах українців.

Починаючи з 1827-го, Григорій звертається до драматургії. Його перша книга мала назву “Малороссийские повести, рассказаные Грыцьком Основьяненком” вийшла в 1834-му, друга – за три роки. Найвідоміші твори письменника:

“Конотопська відьма” (1833), екранізовано в 1990-му;

“Маруся” (1832);

“Салдацький патрет” (1833);

“Сватання на Гончарівці” (1835), екранізовано в 1958-му;

“Пан Халявський” (1839);

“Сердешна Оксана” (1841);

“Козир-дівка” (1838);

“Ганнуся” (1839);

“Шельменко – волосний писар” (1829), екранізовано в 1971-му.

В бібліотеці пройшла бесіда для різних категорій користувачів "Корифей українського слова"

.

Усі мої думки тобі, народе вільний, і пісня серця, музика душі тобі!

 27 листопада 2023 року виповнюється 160 років від дня народження української письменниці Ольги Юліанівни Кобилянської.

1863, 27 листопада – у містечку Гура-Гумора на Буковині (нині - Румунія) народилася Ольга Кобилянська, письменниця та громадська діячка.

Перші оповідання написала німецькою мовою. Українська у її творчість прийшла разом зі знайомством з письменницею Наталією Кобринською та Софією Окуневською – першою українкою жінкою-лікарем в Австро-Угорщині.

«Я не маю ніякого бажання до хатньої роботи, бо вона мені не дає задоволення, – читаємо у щоденнику Ольги Кобилянської.– В моєму серці нема жодного сонячного промінчика, душа вкрита хмарами. Я хвора на тяжку хворобу, мене може вилікувати жваве духовне життя, а де його тут взяти?». Та вона змушена була займатись хатніми справами, доглядати меншого брата й матір, яка була дуже хвора.

Ольга Кобилянська стала учасницею феміністичного руху, обгрунтувавши його у брошурі «Дещо про ідею жіночого руху».

Під час поїздки до Києва зустрічалася з Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким, Михайлом Коцюбинським. Вона вирушила до Канева вклонитися могилі Тараса Шевченка. Гостювала у родини Косачів на їхньому хуторі Зелений Гай на Полтавщині, здружилася з Лесею Українкою.

1918-го, після окупації румунськими військами Північної Буковини починається румунізація краю. «Нема сонця в наших вікнах, нема і в душі», –пише Кобилянська. Вона ледь зводили кінці з кінцями, винаймаючи житло.

У Харкові протягом 1926–1929 вийшло дев’ятитомне зібрання творів Ольги Кобилянської. У цей час вона написала кілька нових оповідань та роман «Апостол черні».

У роки Другої світової війни жандармерія встановила нагляд за Кобилянською. Після смерті окупаційні власті заборонили публікувати некролог українською мовою та промови над могилою.

Померла Ольга Кобилянська 21 березня 1942-го у Чернівцях.

Запрошуємо на літературну годину для молоді "Усі мої думки тобі, народе вільний, і пісня серця, музика душі тобі!"

Співець душі народної

25 листопада 2023 року виповнюється 185 років з дня народження видатного українського письменника Івана Семеновича Нечуй-Левицького.

Іван Семенович Нечуй-Левицький увійшов в історію української літератури як видатний майстер художньої прози, високоосвічений перекладач та критик, духовно багата особистість, що добре розумілася та захоплювалася мистецтвом.

За півстоліття творчої діяльності він написав понад п'ятдесят високохудожніх романів, повістей, оповідань, п'єс, казок, нарисів, гуморесок, літературно-критичних статей. Повісті «Кайдашева сім'я» та «Микола Джеря» й нині залишаються серед найкращих творінь української літератури.

У 1993 році Українським фондом культури та київським Українським Домом з метою «пошанування і заохочення творчої спільноти до нових плідних пошуків у розробці національно-історичної проблематики» було засновано Премію імені Івана Нечуй-Левицького.

Запрошуємо до бібліотеки на літературну годину "Співець душі народної". 

Криваві сльози України

 Щороку в четверту суботу листопада в Україні та світі вшановують пам’ять мільйонів жертв Голодомору 1932–1933 років. Пам’ять загиблих не просто від голоду внаслідок неврожаю, природного лиха, а жертв цілеспрямованого сталінського геноциду українців. У цьому та наступному роках минає дев’ять десятиліть від цього злочину. Проте у світі Голодомор досі одностайно не визнаний геноцидом. Немає жодної резолюції Генеральної Асамблеї ООН, яка б чітко й аргументовано засудила радянський тоталітарний режим на рівні з нацизмом.

Цього року українці вшановуватимуть пам’ять жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни з Росією. Війни, яка знову супроводжується геноцидними практиками, – російський режим уже не приховує мети знищити українську ідентичність.

В бібліотеці оформлено бібліографічний перегляд літератури для різних груп користувачів "Криваві сльози України".

Вінниччина в художньому слові

 Виставка-перегляд літератури для різних груп користувачів "Вінниччина в художньому слові".

Наш скарб - рідна мова

 На бібліографічний перегляд літератури "Наш скарб- рідна мова" До Дня української писемності та мови завітали учні другого класу з учителем Антонюк Наталією Андріівною.

Наш скарб - рідна мова

 День української писемності та мови — державне свято, яке було започатковано 9 листопада 1997 року указом президента «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».

Його відзначали у день пам'яті преподобного Нестора-літописця. Він був письменником-агіографом, основоположником давньоруської історіографії, першим істориком Київської Русі, мислителем, вченим, ченцем Києво-Печерського монастиря. За старим календарем свято припадало на 9 листопада.

Проте з 2023 року у зв'язку з переходом Православної церкви України на новоюліанський календар день пам'яті преподобного Нестора-літописця відзначають 27 жовтня. Тому президент Володимир Зеленський підписав указ №455/2023 про перенесення дати святкування Дня української писемності та мови також на 27 жовтня.

З нагоди цієї дати запрошуємо до Балківської бібліотеки на бібліографічний перегляд літератури для різних категорій користувачів "наш скарб - рідна мова".