Грані таланту П.Панча

 04 липня 2026 року року виповнюється 135 років від дня народження класика української літератури Петра Панча (справжнє прізвище — Панченко).Петро Панч (справжнє прізвище — Панченко) народився 4 липня 1891 року в місті Валки на Харківщині в родині майстра-колісника. Дитинство письменника було сповнене життєвих вражень, які згодом знайшли відображення в його автобіографічному романі «На калиновім мості». З п’ятнадцяти років він почав працювати — спершу в Народному домі, а згодом писарчуком. У Харкові, де юнак шукав кращої долі, він потрапив у коло студентської молоді, багато читав і навчався на загальноосвітніх курсах. Після цього вступив до Полтавського землемірного училища, а згодом — до Одеського артилерійського училища, після якого потрапив на фронт Першої світової війни.

У роки Української революції Петро Панч служив сотником у гарматному дивізіоні Запорізького корпусу Дієвої армії УНР. Після переходу до Червоної армії завершив війну командиром дивізіону. Восени 1921 року демобілізувався і повернувся до Валок, де працював землеміром. Саме тоді розпочалася його літературна діяльність. Перші публікації з’являлися під псевдонімами «Максим Отава» та «П. Пан», а згодом — «Петро Панч».

У 1920-х роках письменник активно творив і публікувався. Його дебютні збірки — «Там, де верби над ставом», «Гнізда старі» (1923), «Поза життям» (1924), «Солом’яний дим» (1925), «Мишачі нори» (1926), «Голубі ешелони» (1928). Він був членом літературних об’єднань «Плуг», ВАПЛІТЕ, ВУСПП. У 1935 році вийшов його перший роман «Облога ночі», а в 1954 — «Гомоніла Україна». Найвідомішим твором стала автобіографічна повість «На калиновім мості», за яку Панч отримав Шевченківську премію у 1965 році.

Петро Панч також активно працював у жанрі дитячої літератури. Його твори для дітей — «Свистуни», «Портрет», «Малий партизан», «Будемо літати», «Син Таращанського полку», «Гиля, гуси», «Вовчий хвіст», «Гарні хлопці», «Для вас і про вас» — здобули популярність серед юних читачів. Загалом він є автором понад 60 книжок художньої прози.

У роки Другої світової війни Панч працював у Москві головним редактором літературного відділу радіостанції «Радянська Україна» та був членом Усеслов’янського антифашистського комітету. Після війни очолював Харківську організацію Спілки письменників України (1949–1953), а згодом був секретарем правління Спілки письменників України (1966–1969). У 1938–1958 роках мешкав у будинку письменників Роліт у Києві.

Хоча не всі його твори відповідали офіційній ідеології, Панч залишався активним учасником літературного процесу. У 1958 році він публічно засудив роман Бориса Пастернака, що викликало резонанс. Його останньою книжкою стала збірка статей та етюдів-спогадів «Відлітають журавлі», якою він попрощався з читачами.

Петро Панч помер 1 грудня 1978 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі. Його ім’я носить вулиця у Валках, Львові та Києві, а також Корчунецька школа-інтернат у Хмельницькій області.

В бібліотеці оформлена тематична поличка " Грані таланту П.Панча", де можна ознайомитися з життям та творчістю письменника. Запрошуємо до перегляду!

Українська Конституція - основний документ держави

 Година інформації "Українська Конституція - основний документ держави"

30 років тому, 28 червня 1996 року о 9 год 18 хв, Верховна Рада ухвалила та ввела в дію Конституцію України.

Конституцію України писали майже 5 років, а ухвалили її протягом однієї ночі. Документ отримав підтримку 315 народних депутатів. У ньому наголошується про парламентсько-президентську владу, гарантуються права приватної власності, затверджується статус української мови як єдиної державної, державна символіка, Крим визнається автономною республікою в складі України.

Від початку ухвалення нинішній Основний Закон України змінювався декілька разів. При цьому в Конституції України 1996 року передбачена чітка процедура внесення змін і доповнень. Міжнародне співтовариство схвалило Конституцію України, назвавши її однією з найдемократичніших у світі. Дана конституція діє й сьогодні.

Слід пригадати, що першою писемною Конституцією називають Конституцію Пилипа Орлика, якій вже понад 300 років.

Конституція – оберіг нашої державності. «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава» – ці перші слова Конституції України закарбовані в нашій свідомості та ставлять хрест на радянському минулому, адже вона закріпила єдине європейське бачення напряму руху держави.

Конституція відображає багатолітні прагнення українців жити у правовій демократичній країні, де «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю». Пам’ятати та використовувати свої права – це ознака демократичного цивілізованого суспільства.

Сьогодні ми захищаємо свої права та свободи від російського агресора. І немає сумнівів, що наша країна все здолає. Конституційне право міцно викарбувалося у нашій свідомості, і нині, ми виборюємо основне право – жити. Жити та працювати вільно, цивілізовано, щасливо у незалежній, демократичній, соціальній і правовій державі.

Нехай це свято додасть нам сил і міцності духу для досягнення Перемоги та Миру у нашій державі

Батько українського бестселера

 Українському письменникові Василю Шкляру 10 червня виповнюється 75 років. Його називають «батьком українського бестселера», «містиком», «літературним велетнем». Його книжки читають і за написаними ним історіями знімають художнє кіно.

Василь Миколайович Шкляр – гордість нашої сучасної літератури, співець українського спротиву тоталітарним режимам усіх часів. У своїх історичних романах автор часто змальовує протистояння України з Росією і вкотре нагадує читачам, що конфлікт між двома країнами аж ніяк не несподіванка, а процес із багаторічною історією.

Василь Шкляр — автор близько двох десятків творів. Його останніми масштабними новинками є романи «Заячий костел» (2024) та «Рік шершня» (2025), які присвячені історичним та містичним подіям, пов'язаним з визвольною боротьбою. Василь Шкляр – культовий український письменник, політичний діяч, перекладач. Лауреат численних літературних премій, зокрема, «Золоте перо», «Коронація слова», міжнародної премії у жанрі фантастики у номінації «За найкращу україномовну фантастику», Всеукраїнської літературної премії ім. Василя Симоненка, Всеукраїнської літературної премії ім. Михайла Коцюбинського в номінації «Художня література» за роман «Характерник» та ін.

Глибоко патріотичні та історичні твори автора «Чорний ворон», «Троща» та «Характерник» – справжні символи національного відродження. Найбільшу славу письменнику приніс роман «Залишенець» (Чорний Ворон), який здобув народне визнання. Також серед знакових бестселерів — «Маруся», «Чорне сонце» та «Кров кажана».

Тематична поличка до ювілею письменника "Батько українського бестселера"

 

Збережемо довкілля заради майбутнього

 5 червня увесь світ відзначає - День охорони навколишнього середовища

Стан довкілля залежить тільки від людини, від кожного особисто

Тільки екологічно свідомі зможуть зберегти і примножити природні багатства та передати їх у спадок нащадкам.

Запрошуємо до перегляду тематичної полички "Збережемо довкілля заради майбутнього"

Вишивка - душа українського народу

 21 травня Україна та світ відзначають Всесвітній день вишиванки — свято, яке символізує національну єдність, незламність та український генетичний код. Цього року міжнародній акції виповнюється рівно 20 років з моменту її заснування. Мільйони українців по всьому світу одягають вишиті сорочки, демонструючи солідарність, силу та любов до своєї землі.

Щиро вітаємо з Днем вишиванки! Бережімо українське та передаваймо його наступним поколінням.

Запрошуємо на виставку-інсталяцію "Вишивка - душа українського народу

У кожнім слові - біль народу

 14 травня 2026 року виповнюється 155 років від дня народження Василя Стефаника (1871–1936) — видатного українського письменника, майстра психологічної новели та експресіонізму.

У світову літературу Василь Семенович Стефаник увійшов як видатний майстер психологічної новели. Прозова спадщина Василя Стефаника невелика за обсягом. Це близько 70 новел, що склали його прижиттєві збірки «Синя книжечка» (1899), «Камінний хрест» (1900), «Дорога» (1901), «Моє слово» (1905), «Земля» (1926), а також видання «Твори» (1933).

З нагоди ювілейної дати письменника запрошуємо на бесіду та перегляд літератури "У кожнім слові - біль народу".

Сапання клумб

 

Не загасити пам'яті вогонь...

 8 травня 2026 року в Україні відзначають День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. У ці дні разом з Європою та світом ми відзначаємо День пам’яті та примирення і вшановуємо мужність і відданість тих, хто здобував Перемогу у Другій світовій війні.

Нині, як і 78 років тому Україна воює з агресором. Другий рік поспіль українці проводять цю памʼятну дату в умовах повномасштабної війни росії проти України. Чимало жахіть війни, які раніше асоціювалися з останнім глобальним конфліктом, стали реальністю в Україні. Наша земля перетворилася на форпост захисту миру, свободи та людської гідності в Європі.

Ми пам’ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна – про колосальні жертви, про тисячі дощенту зруйнованих міст і десятки тисяч спалених сіл. Ми пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об’єднані нації. Схиляємо голову перед пам’яттю тих, хто поклав своє життя, щоби зупинити нацизм; вічно пам’ятатимемо тих, хто загинув, щоби не дати розростися раковій пухлині рашизму. Пам’ять робить нас сильнішими, ми неодмінно переможемо.

В бібліотеці оформлена тематична виставка з нагоди цієї дати "Не загасити пам'яті вогонь..." Запрошуємо до перегляду

Трагедія людства - Чорнобиль

 26 квітня 2026 року виповнюється 40 років від дня Чорнобильської катастрофи — найбільшої техногенної аварії в історії людства, яка стала глобальним символом ядерної небезпеки та нагадуванням про ціну людської безвідповідальності.

У ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції під час технічного експерименту сталися два вибухи. В атмосферу потрапила хмара радіоактивного пилу, яка поширилася далеко за межі України, охопивши значні території Європи.

За оцінками міжнародних організацій, зокрема ВООЗ та UNSCEAR, наслідки катастрофи набули глобального характеру. Радіоактивне забруднення різного ступеня охопило до трьох чвертей території Європи.

Аварія спричинила довготривалі екологічні, медичні, соціальні та економічні наслідки: зростання захворюваності,

руйнування екосистем,

вимушене переселення сотень тисяч людей, психологічні травми,

масштабні втрати для держав.

Першими на ліквідацію наслідків стали пожежники, військові, інженери та медики. Вони діяли в надзвичайно небезпечних умовах, часто без повного усвідомлення ризиків, і фактично стали щитом для України, Європи та світу. Їхній подвиг назавжди залишиться символом мужності та самопожертви.

Водночас Чорнобиль став і трагічним прикладом системних проблем: замовчування правди, ідеологічного контролю інформації та нехтування безпекою людей. Ці події стали одним із чинників суспільних змін і посилення демократичних та екологічних рухів, а також вплинули на подальші історичні процеси.

Пам’ятаємо тих, хто загинув.

Підтримуємо тих, хто живе з наслідками.

І передаємо правду наступним поколінням.

До роковин Чорнобильської трагедії запрошуємо на виставку-реквієм " Трагедія людства - Чорнобиль".

Олег Чорногуз - гуморист і сатирик

15 квітня 1936 року народився Олег Чорногуз — український письменник, журналіст, редактор журналів «Перець» та «ВУС», автор численних книжок гумору та сатири. Заслужений діяч мистецтв України (1996); секретар (з 1988), член президії Національної спілки письменників України.

Олег Чорногуз — найвідоміший сучасний український письменник-сатирик, автор першого українського сатиричного роману.

Народився 15.04.1936 у селі Іванів Калинівського р-ну на Вінничині. Після закінчення Івано-Франківської с/ш № 5 вступив до Чернівецького військового училища, але згодом покинув навчання і вступив на факультет журналістики Київського університету ім. Т.Шевченка, який закінчив 1964 року.

Понад 20 років працював у журналі "Перець" — від фейлетоніста до головного редактора. Лауреат премій ім. Остапа Вишні, ім. І.Багряного, ім. О.Гончара та ін. Серед найвідоміших книг письменника: повість "Голубий апендицит" (за яку і автор, і редакція журналу "Прапор" були піддані компартійній критиці, зокрема й у московській "Правді"); книги гумору та сатири "Портрет ідеала", "Сіамський слон", "Веселі поради", "Між нами кажучи", "Сповідь старого холостяка", "Як доглядати Зевса", "Українські колобки" та ін.

Сатиричні романи: "Аристократ" із Вапнярки" (написаний 1973, опублікований 1979 р.), "Претенденти на папаху" (1983), "Вавілон на Ґудзоні" (1985), "Я хочу до моря" (1974, знятий з друку, опублікований 1989 р.), "Дари піґмеїв" (2005), "Примхи долі" (2006), "Золотий скарабей" (2007), "Ремезове болото" (2007), "Гроші з неба" (2009), "Твори" (в 2 т., 1986), "Твори" (в 7 т., 2006).

В бібліотеці оформлено перегляд літератури "Олег Чорногуз - гуморист і сатирик". Запрошуємо до перегляду!