Вивчай свої права

В рамках Всеукраїнського тижня права запрошуємо на правову годину та перегляд літератури " Вивчай свої права"

 

Творчість Ярослава Стельмаха

 30 листопада 2024 року виповнюється 75 років від дня народження Ярослава Михайловича Стельмаха - видатного українського дитячого письменника, драматурга, кіносценариста, прозаїка, перекладача.

Ярослав Стельмах народився 30 листопада 1949 року у Києві, у сім’ї письменника Михайла Стельмаха. Ріс дитиною обдарованою, з різнобічними інтересами. З дитинства захоплювався спортом, музикою, іноземними мовами. Займався плаванням, потім гімнастикою, а з боксу і боротьби здобув навіть спортивні розряди. Грав на фортепіано, любив стельмах 13 гітару. З малих літ почав вивчати англійську мову і, варто сказати, не без успіху. Після закінчення середньої школи вчився в Київському інституті іноземних мов, потім в аспірантурі, займався перекладацькою діяльністю. "Я почав перекладати, – згадує Ярослав Михайлович, – іще навчаючись в Київському інституті іноземних мов. Спершу мене зацікавила книга, яку мені привезли з Канади. Автор її – перший в історії свого народу ескімоський письменник Маркузі. Книжка адресована дітям і цікаво, дохідливо розповідає про суворе, сповнене небезпек і тяжкої праці життя ескімоських племен. Звалася вона "Гарпун мисливця" і працював я над її перекладом з великим задоволенням". На час закінчення інституту Ярослав мав уже декілька друкованих перекладів з англійської мови.

Незважаючи на відчутні успіхи в галузі художнього перекладу, несподівано навіть для самого себе Я. Стельмах почав писати твори для дітей. У 1975 році вийшла його перша книжка – збірка оповідань "Манок". Через три рокистельмах 10 прийнятий до Спілки письменників. Потім були повісті "Химера лісового звіра", "Якось у чужому лісі", "Найкращий намет" та інші.

Ярослав Стельмах відомий у літературі і як драматург. Уже перші його п’єси мали неабиякий успіх: у п’ятнадцяти театрах одночасно йшла п’єса "Привіт, синичко!", чималу аудиторію глядачів збирала "Шкільна драма".

Щоб хоч частково ліквідувати дефіцит п’єс для наймолодшого читача, Ярослав Стельмах створює "Митькозавр із Юрківки", "Вікентій Прерозумний", які свідчать про знання автором дитячої психології, його вміння розкрити внутрішній світ дитини.

Широкої популярності набули також п’єси Я. Стельмаха "Гра на клавесині", "Провінціалки" та інші. За два з половиною десятиліття більше 20 п’єс Ярослава Стельмаха було поставлено театральними трупами.

Понад 30 років він працював в драматургії, написав 25 п’єс і зробив майже 50 перекладів драматичних творів. Відбулося більше 100 вистав за його творами, які зіграні 2, 5 тисячі разів, і їх подивилося понад мільйон глядачів.стельмах 1

Драматургічна діяльність Я. Стельмаха була високо оцінена ще у Радянському Союзі. Так, за п’єсу для дітей "Привіт, синичко!" ще у 1979 році він був удостоєний другої премії на Всесоюзному конкурсі на кращий драматичний твір для дітей та юнацтва, а у 1984 році з а п’єсу "Запитай колись у трав" письменникові присуджена Республіканська комсомольська премія ім. М.Островського.

Незалежна Україна також відмітила драматургію Я. Стельмаха. У 1996 році йому буластельмах 2 присуджена премія ім. І. Котляревського, 1999 року він названий кращим драматургом року і, на кінець, за книжку повістей і оповідань для дітей "Голодний, злий і дуже небезпечний" у 2001 році він став лауреатом найвищої літературної премії, якої удостоюються дитячі письменники України – премії ім. Лесі Українки.

Загинув 4 серпня 2001 року в автомобільній катастрофі. Похований в Києві на Байковому кладовищі поруч з батьком

Символ українського Відродження

 29 листопада 2024 р. виповнюється 125 років з дня народження Григорія Михайловича Косинки, українського письменника-новеліста, перекладача. Автобіографічний етюд «На буряки» (газета «Боротьба» від 4 травня 1919р.) підписаний псевдонімом «Григорій Косинка», відтоді автор так і пішов з цим творчим ім’ям у літературне життя. Дружина і мати письменника згадували, що він дуже любив квіти, особливо польові, а серед них – білі ромашки й червоні косинці. Від квітки «червоні косинці» й походить його літературний псевдонім. Сам Григорій Косинка в одному з біографічних начерків пояснював: «Квітка ця мало відома, а вона така ніжна й красива, скромна й разом з тим велична. Квіти приносять радість і збуджують у душі людській тільки хороше. Псевдонім залишається, от і все…» [6].

Час активної творчої праці й великої популярності Григорія Косинки у читачів припадає на середину 20-х років минулого століття. Відомий письменник-гуморист Олександр Ковінька згадував про це так: «У двадцяті роки оповідання Григорія Косинки – їй-бо, не перебільшую – з рук виривали».

В бібліотеці оформлено виставку-перегляд "Символ українського Відродження", де можна познайомитися з життям і творчістю письменника. Запрошуємо до перегляду!

Чорна сповідь моєї Вітчизни

 23 листопада 2024 року Україна та світ вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Ми згадуємо про мільйони людських життів, які Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів.

Цього року ми втретє вшановуватимемо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни Росії проти України. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – гідно вшановані.

До Дня пам'яті жертв голодомору запрошуємо до перегляду на виставку-реквієм " Чорна сповідь моєї Вітчизни".

Україна - країна Гідності і Свободи

 День Гідності та Свободи відзначають в Україні 21 листопада. В цей день з інтервалом у дев’ять років розпочалися дві доленосні події: Помаранчева революція у 2004 році та Революція Гідності у 2013 році.

День Гідності та Свободи - це державне свято, яке було запроваджено у листопаді 2014 року указом президента. Метою запровадження пам’ятної дати є утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, вшанування патріотизму й мужності громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів держави та її європейського вибору.

В бібліотеці оформлено книжкову виставку " Україна - країна Гідності і Свободи". Запрошуємо до перегляду.

Сивий голуб українського гумору

 «Треба любити людину більше, ніж самого себе.

Тоді тільки ти маєш право сміятися».

Остап Вишня

13 листопада виконується 135 років від дня народження Остапа Вишні, українського письменника, новеліста.

Павло Михайлович Губенко ( так насправді звали Остапа Вишню) – це не просто письменник, а справжній народний гуморист, чиї твори стали невід’ємною частиною української культури. Його гострі жарти і дотепні спостереження над життям українського села досі викликають щирий сміх та роздуми.

Остап Вишня – справжній патріот своєї рідної землі. Його твори – це не просто розвага, а й глибокий аналіз українського суспільства. Читаючи Вишню, ми не тільки відпочиваємо, а й пізнаємо себе і свою країну. Це своєрідний культурний код українців, який передається з покоління в покоління. Письменник показав, що навіть у найскладніші часи можна зберегти оптимізм і почуття гумору.

Збірник оповідань «Весняні усмішки» став справжньою перлиною української літератури. У ньому Вишня з тонким гумором описує життя українського села, його звичаї та побут. Читаючи ці історії, неможливо не посміхнутися, адже в них так влучно підмічено все те, що є характерним для українців. Кожен читач знайде у творах Вишні шматочок себе або своїх знайомих. Вишня володів майстерністю слова, його твори насичені яскравими образами і колоритними виразами.

Творчість Вишні мала великий вплив на українську культуру, а його твори перекладені багатьма мовами світу і досі користуються популярністю.

Запрошуємо до перегляду на літературну годину " Сивий голуб українського гумору"

"Світ ловив мене та не спіймав"

 09 листопада 2024 року минає 230 років із дня смерті українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета, педагога Григорія Савича Сковороди.

Г. Сковорода є найвидатнішою постаттю в культурному та літературному житті України ХVIII ст. Його називають мандрівним філософом.

Сковороду вважають зачинателем жанру байки.

Сам Сковорода називав себе Варсавою (сином свободи).

Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухах на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака.

Початкову освіту здобув в сільській школі, навчався у дяка-скрипаля на привілейованому становищі, співав у церкві.

З 1738 році — почав навчання у Києво-Могилянській академії.

З 1742 по 1744 рік жив у Петербурзі, був співаком придворної капели, створював музику на власні вірші.

У 1750 році у складі російської місії Сковорода виїжджав за кордон і три роки мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею, відвідав Братиславу, Відень, Будапешт; бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи багатьма мовами, дискутував із ученими різних країн.

У 1753 році – повернувся в Україну, викладав поетику в Переяславському колегіумі. Писав байки, викладав стародавні мови. Сковорода написав підручник з етики. Незабаром мусив залишити колегіум, через доноси на нього.

1754 – 1759 – жив у селі Коврай на Переяславщині, працюючи домашнім учителем у поміщика Степана Томари. Написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень». Працював викладачем (спочатку поетики, а згодом етики) у Харківському колегіумі. Учителюючи в Харкові, латинськими і українськими віршами написав «Байку Езопову» (1760 р.), склав дві вступні лекції-проповіді до курсу етики.

Протягом 1769 – 1774 років Сковорода написав збірку прозових байок «Байки харківські», «Бесіду, названу двоє, про те, що блаженним бути легко», і «Діалог, чи Розмова про стародавній світ», а також твори: «Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя в житті» («Розмова дружня про душевний світ»), «Кільце», «Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу».

У 1775 – 1776 роках були написані твір «Книжечка, названа Si-lenus Alcibiadis, сиріч Ікона Алківіадська («Ізраїльський змій») та «Книжечка про читання святого письма, названа Дружина Лотова».

У 1785 році Сковорода об’єднав 30 віршів, написаних у різний час, у збірку «Сад божественних пісень».

У 1787 році він написав «Вдячного Еродія» і «Убогого Жайворонка», а у 1791 році завершив філософський твір «Діалог. Ім’я йому — Потоп зміїний».

З 1769 року Сковорода вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами. Ходив філософ завжди в звичайній свиті. Крім книг, рукописів, сопілки в полотняній торбі та палиці, нічого більше не мав, навіть не прагнув мати власної хати і взагалі постійної домівки.

У 71 рік поет пішки пройшов триста верств аж до Орловщини, де жив його учень і приятель Михайло Ковалинський, щоб передати йому рукописи своїх творів. А повернувшись, зупинився в селі Іванівці, був веселий, балакучий, згодом вийшов у сад і край дороги став копати яму. «Що це ви робите, Григорію?» — запитали здивовано друзі. «Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час».

Помер 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочівського району Харківської області. На його надгробку вибиті (як епітафія)

Спадщина композитора, поета, байкаря і філософа Григорія Савича Сковороди є дорогим надбанням української національної і світової культури.

Запрошуємо до бібліотеки на усний журнал та перегляд тематичної полички "Світ ловив мене та не спіймав".