Живописець правди

 

Літературна хвилинка "Живописець правди".

23 квітня виповнюєтья 105 років від дня народження Григорія Тютюнника - українського письменника, журналіста, публіциста, старшого брата Григора Тютюнника, педагога, Шевченківського лавреата (1920-1961).

"Він мав талант людяності. І вроджений, і вистражданий, Справжній талант не дається без болю і муки, як і саме життя. А ще життя не дається без любові. Мало - бачити, мало - розуміти, треба любить. Бо любов - то найвищий дар, який коли-небудь може отримати людина.", - сказав про Григорія Тютюнника його молодший брат, видатний письменник Григір Тютюнник.

За 41 рік життя Григорій Тютюнник був військовим, педагогом і журналістом. Але ми знаємо його як письменника.

29 серпня день пам'яті Григорія Тютюнника - видатного українського прозаїка і поета, старшого брата Григора Тютюнника (1920-1961).

Народився Григорій Тютюнник в с.Шилівка на Полтавщині в родині Михайла і Ївги. Ще до його народження батьки розлучилися і Григорія виховувала мама, з батьком він підтримував зв’язок. Його батька і дядька репресували. У 1937 р. Михайла Тютюнника за фразу "Колгосп - це ярмо", звинуватили у антирадянській агітації, відправили у табори, де він і загинув. Це дуже вплинуло на його дітей, Григорія і Григора.

"Уродженець Полтавщини, студент Харківського університету, він на початку Другої світової війни добровольцем пішов на фронт. Двічі був тяжко поранений, двічі тікав з полону, брав учать у партизанській боротьбі. З 1948 р. учителював у містечку Кам’янка-Бузька на Львівщині, з 1956 р. завідував відділом прози журналу "Жовтень" (нині "Дзвін"). Найвідоміший твір Григорія Тютюнника - роман-епопея "Вир". У ньому з глибоким історизмом відтворено життя українського села напередодні та під час Другої світової війни. Письменник був дуже працьовитою й вимогливою до себе людиною. У листі до друга зізнавався: "Гризу роман, аж зуби болять, а він, катюга, рухається дуже повільно. Проте рухається…".

Григорій Тютюнник повернувся з війни з інвалідністю ІІ групи. Ще він під час війни двічі потрапляв у полон - у зв’язку з цим радянська влада мала до нього багато питань. А ще він був сином "ворога народу" (батька реабілітували лише у 1958 р.), тож за ним пильно стежили. У 1953 р. хірург Микола Амосов зміг витягнути двадцятиграмовий уламок снаряда з тіла Григорія Тютюнника і подарував йому ще три роки життя.

Він залишив готову другу частину роману "Вир", яку опублікували його друзі у 1962 р. А за рік, у 1963 р., йому посмертно присудили Шевченківську премію.

Про Григорія Тютюнника теплі спогади залишив молодший на 11 років брат по батькові Григір Тютюнник і дружина Олена Черненко.