Максим Тадейович Рильський – поет-академік, громадський діяч, наш земляк. Близько шістдесяти років тривала його поетична творчість, в якій він посів за значенням свого художнього внеску одне з провідних місць після Івана Франка і Лесі Українки. Видрукував за свого життя 35 книжок поезії, з яких 31 книжка лірики, а решта – ліро-епічні поеми (сюди не входять повні перевидання). Крім того, він переклав з 13 мов понад чверть мільйона рядків поезії; автор кількох збірників статей, редактор незчисленної кількості різних поетичних та етнографічних видань. Як учений і критик він багато зробив для осмислення історії літератури та її сучасного досвіду; перу поета належать також праці з фольклористики, мистецтвознавства, мовознавства, теорії перекладу.
Максим Тадейович надавав проблемам мови великого значення впродовж усього життя. Він був надзвичайно вимогливий до мови власних творів, невтомно працював над збагаченням свого поетичного словника. Поет закликав сучасників боротися за чистоту і збагачення української мови.
У 1959 році на IV з'їзді письменників України М. Рильський прочитав вірш «Мова». Своїм незвичайним виступом на письменницькому форумі поет загострив увагу на потребі повноцінного функціонування української мови, порадивши частіше «заглядати у словник». На його переконання – «це пишний яр, а не сумне провалля». Він був одним з перших в Україні, хто став на захист рідної мови.
Різноманітність і багатство творчої спадщини майстра слова — незвичайні. Наприкінці 80-х років завершено найповніше 20-томне наукове видання його творів.
Свого першого вірша Максим Рильський написав у 7 років.
А перша його книга вийшла друком, коли авторові ледве виповнилося 15 років. Була це тоненька збірочка юнацьких поезій із замріяною назвою: «На білих островах» (1910). Так само меланхолійно-романтичні й найменування її підрозділів: «Вінок рясту», «Intermezzo», «З сердечних глибин», «Осінні пісні», «З вечірніх мелодій», «Блакитне озеро».
У 1930-х роках виходять збірки: «Знак терезів» (1932), «Київ» (1935), «Літо» (1936), «Україна» (1938), «Збір винограду» (1940). З початком Другої світової війни посилюється патріотичне звучання поезії Максима Рильського. 26 листопада 1941 року по радіо вперше була виголошена поема «Слово про рідну матір», у якій звучала ідея безсмертя народу, незламність його духу і віри в перемогу над ворогом. Вагому роль у пробуджені історичної пам’яті та національної свідомості нашого народу відіграли поеми «Неопалима купина» (1944) та «Жага», за які Максима Рильського було звинувачено у націоналізмі. Під час війни виходять збірки «За рідну землю» (1941), «Слово про рідну матір» (1942), «Світова зоря» (1942), «Світла зброя» (1942), «Велика година» (1943 рік), У повоєнні роки вийшли збірки поезій «Вірність» (1946), «Чаша дружби» (1946), «Ранок нашої Вітчизни» (1953), які були заборонені, а їхньому авторові інкриміновано помилки «буржуазно-націоналістичного» характеру. Після війни виходять також збірки поезій: «Мости» (1948), «Братерство» (1950), «Троянди і виноград» (1957), «Далекі небосхили» (1959), «Голосіївська осінь» (1959), «Зимові записи» (1964).
Запрошуємо до бібліотеки на бібліографічний огляд літератури " Поетичний світ М.Рильського"
Немає коментарів:
Дописати коментар