Чарівний сад поезії

 23 січня виповнюється 135 років від дня народження Павла Григоровича Тичини, українського поета, перекладача, публіциста.

В історії української літератури постаті співця «Сонячних кларнетів» Павла Тичини немає рівних. Він увійшов в історію нашої культури як поет-новатор, романтик, співець Весни, перекладач, богослов, науковець, музикант, художник. Тичина належить до тих великих талантів, котрі, за словами самого поета, «не замикаються в магічні кола», а дослухаються до голосу людства.

Молодий Тичина подарував Україні яскраву поезію, наповнену символізмом, музикою та світлом. Його збірка «Сонячні кларнети» – літературний вибух. Він пише так модерново, яскраво й потужно, що навіть критики зараховують автора до найвизначніших ліриків світу! А стиль його називають «кларнетизмом».

Поет самотужки опанував майже двадцять іноземних мов, зробив цінні поетичні переклади, зокрема з ідишу, російської, білоруської, вірменської, грузинської, арабської мови. Загалом, збереглися переклади поета на українську мову із сорока мов світу. У творчому доробку Тичини є також переклади оперних лібрето, зокрема опер «Лоенгрін» Ріхарда Вагнера, «Князь Ігор» Олександра Бородіна, фрагменти до опери «Ніч перед Різдвом» Миколи Римського-Корсакова тощо.

У 12 томів вмістилося все творче надбання Павла Григоровича. Там не лише вірші й поеми, а й оповідання. Сам він у зрілому віці оцінив свій доробок скептично, мовляв, «усе вміститься на 50 сторінках».

Безсмертні твори великого митця – автора «Сонячних кларнетів» живуть і будуть жити, зачаровувати щирою й бентежною оркестрово-космічною музикою високої поезії, поки живе український народ і його співуча мова.

В бібліотеці оформлено бібліографічний перегляд літератури "Чарівний сад поезії", де можна познайомитися з життям та творчістю письменника.Запрошуємо до перегляду!

День Соборності: історія та сучасність

 День Соборності України — свято України, яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки в єдину незалежну державу, що відбулося в 1919 році на Софійському майдані в Києві.

Соборність України - це духовне єднання всіх територій, які історично належали українському народові, єдність і цілісність загальної території України, недоторканність її кордонів. Також соборність означає, що Україна має свою єдину національну державу, яку створює сам народ як вільну, суверенну, демократичну, правову й соціальну.

Історія українського народу водночас і героїчна, і трагічна. Українське минуле – це історія народу, який сотні років боровся за своє виживання, за визволення від численних загарбників та створення власної держави, за збирання в межах єдиної країни своїх власних земель.

22 січня 1919 року вперше в XX столітті Україна проголосила незалежність. Постала держава, яка протягом трьох наступних років не припиняла боротьби за власне існування. Українцям вдалося утвердити державні кордони, мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), збудувати національне боєздатне військо, добитися визнання світової спільноти.

Сьогодні росія як і 100 років тому прагне знищити українську державність і окупувати нашу землю. Нині Україна продовжує боротьбу за свою незалежність та соборність.

З нагоди цієї дати бібліотека запрошує на інформаційну годину та перегляд літератури для 8-9 класів "День Соборності: історія та сучасність".

Джек Лондон - людина-легенда

 Джек Лондон — американський письменник, громадський діяч, один із найпопулярніших авторів пригодницької та соціально-філософської прози початку ХХ століття.

Джек Лондон народився 12 січня 1876 р. в бідній родині в Сан-Франциско. Його дитинство було складним: він рано змушений був працювати, щоб допомагати сім’ї. Освіту здобував нерегулярно, багато займався самоосвітою, захоплювався читанням і писанням. У юності працював на фабриках, був матросом на риболовецьких суднах, мандрівником і шукачем пригод. Цей життєвий досвід згодом став основою його художніх творів.

Лондон брав участь у золотій лихоманці на Клондайку (1897–1898 рр.), що справило вирішальний вплив на його творчість. Хоча він не розбагатів, саме там зібрав матеріал для найвідоміших оповідань і романів.

Письменник активно цікавився соціальними питаннями, був прихильником соціалістичних ідей, виступав за права робітників, що відображалося в його публіцистиці та художніх творах.

Літературний успіх прийшов до Джека Лондона на початку ХХ століття. Він став одним із перших американських письменників, хто досяг світової слави та фінансової незалежності виключно завдяки письменництву. Його твори вирізняються динамічним сюжетом, глибоким психологізмом і філософськими роздумами про людину, природу, боротьбу за існування та сенс життя.

Останні роки життя провів на власному ранчо в Каліфорнії. Страждав від проблем зі здоров’ям, зловживав алкоголем, що погіршувало його стан. Помер у 1916 році у віці 40 років.

Основні твори:

«Поклик предків» - роман про повернення до первісних інстинктів і боротьбу за виживання. Головна ідея - сила природи та спадкових інстинктів сильніша за цивілізаційні обмеження.

«Біле Ікло» - історія одомашнення дикої істоти. Твір розкриває вплив середовища на характер і показує, що любов і добро можуть змінити навіть жорстоку природу.

«Морський вовк» - філософський роман про протистояння гуманізму й соціального дарвінізму. Образ Вовка Ларсена уособлює культ сили й безжальності.

«Мартін Іден» - соціально-психологічний роман про самореалізацію та ілюзорність «успіху». Критика буржуазного суспільства й трагедія людини, яка досягла мети, але втратила сенс життя.

«Любов до життя» - новела про надлюдську волю до існування. Основна ідея — інстинкт життя сильніший за страх смерті та фізичне виснаження.

«Залізна п’ята» - антиутопія про диктатуру олігархії. Твір застерігає від соціальної нерівності й тоталітаризму, підкреслює небезпеку безконтрольної влади.

У творчості Джека Лондона центральними є: боротьба людини за виживання; протистояння цивілізації й дикої природи; сила волі, мужність і самотність; соціальна нерівність і криза капіталістичного суспільства.

Джек Лондон справив значний вплив на розвиток світової пригодницької та соціальної прози. Його твори перекладені десятками мов і залишаються актуальними завдяки поєднанню захопливого сюжету з глибоким філософським змістом.

Запрошуємо на тематичну поличку "Джек Лондон - людина-легенда".

Журавка з подільського жита

 6 січня виповнюється 85 років з дня народження видатної української поетеси родом із Вінниччини Ганни Танасівни Чубач (1941 – 2019), яка збагатила українську поезію творами в усіх поетичних жанрах – і для дітей, і для дорослих.

На долю пані Ганни випали нелегкі життєві випробування. Батько дівчинки Танасій Чубач загинув у перший рік Другої світової війни. Разом з мамою Софією та бабусею Олександрою пережили тяжкі воєнні та голодні післявоєнні часи. Зовсім дитиною пасла сусідську корівку, заробляючи кухоль молока. Коли народилися у другому шлюбі мами дві сестрички та братик, стала їм нянькою, а ще оповідачкою власновигаданих казок. А ледь навчившись писати, дівчинка складала вірші. Ще в шкільні роки Ганнуся собі намріяла, що, як виросте, стане такою ж відомою, як Олесь Гончар. І її вірші теж будуть у підручниках.

Талант і цілеспрямованість зробили свою справу і молода журналістка всього із однією поетичною збіркою «Журавка» в 1971 році стала членкинею Спілки письменників України. Рекомендації їй дали корифеї української поезії Платон Воронько та Павло Усенко. Схвально віднеслися до творчості молодої подільської поетеси письменники Олесь Гончар, Андрій Малишко, Борис Антоненко-Давидович.

Ганна Танасівна Чубач не підвела своїх вчителів і наставників, її талант розцвів повною мірою, появилося її багатогранне обдарування: вона пише балади і поеми, пісні і музику до них, музичні казки і віршовані абетки, лічилки і скоромовки, алфавітні усмішки і загадки-відгадки, малює квіти лаком на склі.

Ганна Чубач – заслужений діяч мистецтв України, лауреат премій імені Павла Усенка, Марусі Чурай, Міжнародної премії «Дружба», Євгена Гуцала, Анатолія Бортняка, Лесі Українки.

У 1997 році у поїздці до Вашинґтона на Всесвітню конференцію «Література ХХІ століття» Чубач обрали радником від слов’янських народів. На Міжнародній презентації виставки «Жіночі голоси української літератури» (організованої у січні 2003 р. Національною парламентською бібліотекою України) серед видатних українок-письменниць таких, як Олена Пчілка, Леся Українка, Марко Вовчок, Ольга Кобилянська, Наталя Кобринська, Ліна Костенко, названо і ім’я Ганни Чубач.

У листопаді 2023 року в Києві на честь поетеси було названо Бібліотеку імені Ганни Чубач для дітей.

Ганна Чубач – авторка понад 77 збірок віршів для дорослих і дітей, 500 ліричних і дитячих пісень, сотень авторських радіопередач та концертних програм (пісень на власні мелодії).

Її поезія легко лягає на музику, понад 300 пісень створені у співдружності з композиторами Олександром Білашем, Людмилою Єрмаковою, Тетяною Стаматті-Оленєвою, Михайлом Чембержі, Людмилою Височинською.

Навіть композитор Богдан Весоловський одного разу запримітив збірку 17-річної української поетеси Ганни Чубач і його вразив вірш «Я знов тобі». І написав пісню, яка згодом стала хітом у виконанні Ірини Яросевич – відомої співачки польської еміграції.

А ще Ганна Чубач складала мелодії сама. Мабуть, далися взнаки музичні гени, адже її батько був скрипалем. А мати Софія від природи мала незвичний голос – меццо-сопрано, як у славетної української співачки Соломії Крушельницької. Ганна Танасівна згадувала, як вона в дитинстві бувала на посиденьках, де її мати заводила пісню, а жінки вливалися в неї своїми повнозвучними народними голосами. Дівчинка теж любила співати, знала багато народних пісень, а то ще й сама вплітала свої слова в пісню.

Цю любов до пісень вона несла все життя, записувала їх з власного голосу (співала так, як підказувала душа) й віддавала записи співакам, які пристосовують пісні до свого голосу й виконавської манери.

Найвідоміші пісні – «Крила», «Хустка тернова», «Не відлітайте, лелеки», «Пісня про поле…», «Горіло над морем багаття», «Замовляю музику словам» – у репертуарі відомих українських співаків. А її пісню «Черепаха-аха» знають майже всі українські діти.

Цікаво, що звання «Заслужений діяч мистецтв України» Ганна Чубач отримала не за суто літературну діяльність, а за авторські пісенні програми, з якими поетеса та її улюблені виконавці виступали у різних регіонах України.

Запрошуємо на літературну подорож " Журавка з подільського жита".

 

Книжкові джунглі Кіплінга

 30 грудня 2025 року виповнюється 160 років від дня народження Джозефа Редьярда Кіплінга. Редьярд Кіплінг – видатний англійський поет та письменник, юрист і ветеринар, натураліст і мандрівник, військовий та великий казкар.

Ключові факти до ювілею:

Дата народження: 30 грудня 1865 року в Бомбеї, Індія.

Відомі твори: «Книга джунглів», «Просто собі історії», «Кім», «Якщо...».

Особливості творчості: Яскраві описи природи Індії, пригоди, філософські роздуми, правдивість та деталізація.

Нагороди: Перший англомовний лауреат Нобелівської премії з літератури (1907).

- Чимало видатних письменників, яких не читають. Але мало якого письменника не читають так багато, як Джозефа Редьярда Кіплінга.

- Своє ім’я Редьярд отримав, як вважають, на честь англійського озера Редьярд, де познайомилися його батьки.

- У 23 роки – він знаменитий, у 24 роки – він уславлений. З цього часу він – класик.

- Кіплінг міг писати свої твори тільки чорними чорнилами. З цього приводу є кілька думок. Хтось вважає, що тільки чорнила виготовлені з чорного вулканічного скла, могли надихати його на роботу. Хтось припускає, що крім чорного чорнила письменник не міг нічого розгледіти на папері через поганий зір.

- Кожне слово Кіплінга Британія цінувала, як золото: він отримував щедрі гонорари – шилінг за слово. Коли він помер, труну, накриту британським прапором несли прем’єр –міністр Стенлі Болдуїн та фельдмаршал Бернард Лоу Монтгомері.

- Редьярд Кіплінг першим з англійців отримав Нобелівську премію з літератури в 1907 році. До речі, він став наймолодшим здобувачем цієї нагороди. Його рекорд досі не побитий. Кіплінгу в момент нагородження було 42 роки.

- Тільки один з романів Кіплінга, «Кім», вважається визнаним літературним шедевром. Це перший шпигунський роман. Цікаво, що в усіх скаутів світу, зокрема й в українських пластунів, є чи була «гра Кіма», яка також уперше з’явилася в цьому романі. Коли треба було подивитися на стіл, де лежали прикраси, потім цей стіл застилали, прикрас не було видно, а споглядач мав описати, що було на столі, яких властивостей, якого кольору, якого розміру.

- Найдавніший переклад творів Кіплінга українською – 1898 рік, у львівському «Віснику» вийшла програмна новела «Ліспет» в перекладі Івана Петрушевича. Відтоді Кіплінг активно видавався українською. Тоді одразу з’явилися і видання про джунглі, казки про Мауглі, дорослі оповідання Кіплінга.

- Редьярд і його дружина Кароліна в Першу світову війну працювали в Червоному хресті. Війна забрала в Кіплінга сина, тому після її закінчення він присвячує себе роботі в Комісії з військових поховань.

- До нацизму, чиє зародження Кіплінг устиг не лише побачити, а й передбачити у віршах, ставився з огидою. Мало хто знає, що свастика аж до кінця 20-х років була символом Кіплінга, донині на старих книжках можна побачити цей знак - символ удачі в Індії. Але щойно нацисти в Німеччині піднесли свастику себе на знамена, як Кіплінг заборонив її використання на своїх книжках.

- Кіплінгівська бібліотека, яка існує у Великій Британії і вміщує практично все, що видавалося з творів Кіплінга англійською та ще багатьма мовами, має український куточок.

- Усі оповідання «Книги джунглів» - це тексти для підготовленого читача. Ми звикли, що «Мауглі» - це молодший шкільний вік, утім Кіплінг писав передусім для старшої аудиторії. І навіть оповідання про Мауглі багато в чому апелюють до дорослих.

- Улюбленим письменником Кіплінга був англієць Льюїс Керрол, а «Алісу в Країні чудес» та її продовження Редьярд знав майже напам’ять.

- Повне зібрання творів письменника налічує 35 томів. На честь Кіплінга названо британський есмінець часів Другої світової війни. З 2010 року один з кратерів Меркурія також носить його ім’я. У Канаді на піку популярності Кіплінга на його честь названо місто на південному сході Саскачевану.

- Прах Редьярда Кіплінга похоронений в Кутку поетів у Вестмінстерському абатстві, поруч із могилами Чарльза Дікенса і Томаса Гарді.

- Суперечки про Кіплінга продовжуються і сьогодні, а збірки його творів традиційно завершуються віршем «Прохання».

Запрошуємо на бесіду " Казкові джунглі Кіплінга".

Всесвітній день чаю: історія виникнення

Літературна хвилинка "Всесвітній день чаю: історія виникнення".

У країнах, які вважаються лідерами у виробництві чаю, 15 грудня відзначають Міжнародний день чаю. Це свято було вигадане, щоб привернути увагу державних установ та самих споживачів чаю до тих проблем, із якими постійно стикаються його виробники.

На сніданок переважна більшість людей зазвичай п'є каву. Влітку, в період нестерпної спеки, спрагу, як правило, втамовують охолодженою мінеральною водою, квасом, компотом, соком і лимонадом. По святах, збираючись у колі друзів і рідних, піднімають келихи з шампанським або вином, наприклад. Але традиційним напоєм у всі часи можна назвати тільки чай, тим більше що він підходить до будь-якої ситуації, а також існує у безлічі форм і видів. Заслуги тонізуючого продукту люди оцінили дуже високо, інакше не встановили б в честь рослинного концентрованого напою свято. 15 грудня у світі відзначають Міжнародний день чаю, інформує UkrMedia.

Історія свята

Ідея створення свята «Міжнародний день чаю» належить Центру з Освіти і Спілкування, народившись в світлих головах співробітників даної організації дуже давно. В життя вона була втілена після неодноразово повторюваних протягом двох років дискусій міжнародного рівня на Всесвітніх громадських форумах. World Social Forum – так називалися ці заходи, які проходили в двох країнах: Індії (2004) і Бразилії (2005), кожна з яких є найбільшим виробником і експортером чаю. Відповідно, прийняте з приводу організації свята рішення офіційно стосувалося не всієї планети, а лише тих держав, що займаються "чайним бізнесом "- прибутковим і таким корисним для здоров'я громадян. Крім вищезазначених держав, сировину для приготування смачного напою збирають і поставляють на торговельні майданчики світу Китай, Кенія, Малайзія, Шрі-Ланка і багато інших країн, що володіють досить сприятливими для вирощування чаю природними умовами. У кожній такій державі святкування відбувається за індивідуальним сценарієм. Проте сильно виділяються в цьому плані Шрі-Ланка та Індія. Тут урочистості набувають яскравий, неповторний характер.

Останнім часом наша держава не залишається осторонь, адже чай володіє величезною популярністю. Наприклад, в чайних клубах 15 грудня організовують безкоштовну дегустацію специфічної продукції видатних або, навпаки, молодих компаній. Деякі заклади в цей день влаштовують цікаві чайні виставки.

Дата свята «Міжнародний день чаю» була обрана з умислом 15 грудня, який передує 16-му числу, а 16 грудня 1773 року увійшло в історію під гучною назвою «Бостонське чаювання». Це мітинг колоністів США, які виступали проти тиску з боку уряду, який призвів до знищення британського чайного вантажу. Ця обставина зіграла велику роль, ставши точкою відліку Американської революції. В цьому і полягає головна мета Міжнародного дня чаю – у боротьбі з численними проблемами чайної галузі. Завдання свята – зробити так, щоб подібні трагічні події не повторилися сьогодні, в XXI столітті. Також International Tea Day з'явився у списку неофіційних міжнародних свят, щоб акцентувати увагу громадськості на позиціях співробітників чайного виробництва і споживачів продукту.

Історія чаю

Напій, який отримав найбільше поширення після звичайної води, родом з Піднебесної, південно-східної її частині, а також прилеглих в'єтнамських зон. Титул першовідкривача чаю згідно з стародавніми китайськими легендами по праву заслужив знаменитий в місцевій історії імператор Шень Нун. У літописі правлінь Китаєм він більш відомий як Божественний Землероб. Жив імператор у III тисячолітті до н.е., а тонізуючий напій отримав по чистій випадковості, в принципі не приклавши жодних зусиль. Під час однієї зі своїх прогулянок Шень Нун, втомлений від літньої спеки, зробив привал під деревцем з ароматними листям. Звідки не візьмись з'явився вітерець, зірвав листок, і той опинився прямо в чаші з прозорою зігрітою сонцем водою. Імператор зацікавився і спробував отриманий напій і прийшов в захват від незвичайного запаху, незрівнянного смаку і свіжого відтінку. Так чай побачив світ.

Інша легенда свідчить, що підбадьорливий напій з'явився набагато раніше, ще в період створення світу. Втім, у кожного народу є на цей рахунок своя власна версія, і хто з них правий – сказати складно. Однак краще звернути увагу на думку вчених-істориків, які стверджують, ніби люди знали про існування чаю як рослини в період з 220 по 280 рр. Через століття його стали вирощувати, тобто представника флори з ніжним зеленим листям ввели в культуру. У середньому вік чаю налічує не менше 6 – 7 тисячоліть.

Цікаве походження назви тонізуючого напою. Слово «чай» є буквальним перекладом північнокитайського терміну «cha». На мовах народів Західної Європи воно звучить як «tea», тому що прототипом сучасного найменування став вираз «te» південнокитайського походження. Чим викликане запозичення різних термінів, зрозуміти важко, та й не настільки важливо. У будь-якому випадку ми можемо насолодитися чаєм сьогодні завдяки старанням саме Китайської імперії. До речі, тут же виникло таке поняття як «чайна церемонія».

Цікавий той факт, що люди тривалий час вважали, ніби чай росте лише у формі куща. Чайні дерева були виявлені тільки в позаминулому столітті. Їх знайшли в Бірмі, Лаосі та Індії (провінція Ассам). Звідси два різних базових сорти: «чай китайський» і «чай ассамський».

Види чаю

Існує безліч класифікацій популярного у всьому світі напою. Можна розглядати різноманітність чаю з точки зору країни-виробника, якості, форми. Але цікавіше познайомитися ближче з видами напою, що відрізняються один від одного ступенем ферментації листя, тобто прожарювання і подальшого окислення киснем повітря.

Традиційний чорний чай проходить процес ферментації «від» і «до». Це, наприклад, такі сорти, як Український, Кімун, цейлонський Orange Pecoe. Окислення листя відбувається в середньому протягом місяця.

Абсолютно не піддається ферментації улюблений сьогодні багатьма зелений чай. З чайним листям в цьому випадку поступають наступним чином: роблять в'ялення, прожарювання, скручування, сушіння, нагрівання.

Червоний чай – той же зелений, тільки підданий процесу окислення. А якщо його сильно окислити вийде зовсім інший вигляд – синій чай. За смаковими якостями і запаху синій чай схожий на звичайний чорний.

Таке чудо як білий чай готують, впливаючи на листя спеціальним режимом сушіння і запускаючи процес ферментації. Назви сортів білого чаю дуже поетичні: білий піон, срібні голки. Цей напій дуже корисний для організму. Він позбавляє від хвороб серця, розсмоктує злоякісні новоутворення, підвищує імунітет. Білі сорти відрізняються тонким ароматом, благородним кольором і ніжним смаком.

Чай пуер, чай з бергамотом, трав'яні, ароматизовані чаї – їх так багато, що інший раз просто очі розбігаються в момент необхідності зробити вибір. Складного нічого немає, що потрібно діяти методом проб і помилок, точно знаючи, чого ви хочете від вживання чудодійного напою. Зі святом вас і приємного чаювання!